Коли почалася імперіалістична війна, був створений легіон під назвою Українські Січові Стрільці. Мужньо билися воїни з ворогами, відстоюючи незалежність України. Проводили вони і культурно-освітню роботу: створювали курси української мови, театральні гуртки, читальні.
Стрілецькі поети Л. Лепкий та Р. Купчинський складали пісні.
Пісня “Ой у лузі червона калина” виникла у період зародження січового стрілецького руху і зразу набула широко розголосу, а для січових стрільців стала своєрідним гімном. Ця пісня сповнена щемливої любові
Вона уславлює січових стрільців, які вели збройну боротьбу проти царських та польських військ. І слова, і мелодія пісні наскрізь народні. В уяві українців червона калина була символом рідного краю і дівочої вірності та краси. Найбільшу ідейно-художню енергію випромінюють слова, запозичені з історичного першоджерела:
Ой у лузі червона калина
похилилася,
Чогось наша славна Україна
зажурилася,
А ми тую червону калину
підіймемо,
А ми нашу славну Україну
гей, гей, розвеселимо.
Пісня “Видиш, брате мій” сповнена
Пісні Січових Стрільців поширювалися і поміж мирним населенням, стаючи народними.