ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
Одне із чудес Слобожанщини
Є у селищі Шарівка неподалік від Харкова величний білокам’яний палац. Я сама там побувала вперше і відкрила для себе справжню казку. Останній власник Шарівського палацу – цукрозаводчик Кеніг.
Він добудовував його, створював паркову зону. Палац добре зберігся до наших днів, навіть внутрішня оздоба, настінні розписи, кахлі старого каміна. Про палац і його власників розповідають багато легенд. Та головне – його атмосфера.
Коли опиняєшся за ажурною решіткою воріт, поринаєш
Або інша казка – про сплячу красуню. Про ту, котра, вколовши палець веретеном, заснула на двісті років, а разом із нею заснув і увесь замок. Заснули квіти, завмер вогонь у каміні, затихли птахи на вітах рідкісних дерев. Ота застиглість кам’яних архітектурних форм просто вражає, як вражає тиша і усамітненість палацу від усього світу. Здається, що він продовжує жити далеким минулим.
У будиночку сторожа порожньо. На гострій верхівці
Архітектура приголомшує: в центрі палацу дві білі вежі, по обидва боки – широко розкинулися крила великої будівлі. Серед квітів – чаша фонтану. Щоправда замість води – купа жовтого листя.
А далі розкинувся чарівний ландшафт парку з терасами і сходами, мостами і алеями.
У цій казковій тиші повільно піднялася на пагорб, до “променаду” – чотирьох липових алей. А на шляху сходження намилувалася краєвидом парку, який розкинувся на 70 гектарах. Навкруги було тихо і безлюдно.
Я повністю поринула у казку і весь час чекала дива. Враження – незабутнє. Це – моя Слобожанщина, моя Україна.
Як добре, що є такі місця, куди потрапляєш наче у казку і куди хочеться повертатися знову і знову.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)