У всьому світі вже давно помічено і використовується цікаве явище. Суть його проста: співпраця двох посередніх людей створює з них одного генія. А оскільки розумова продуктивність останнього в десятки і сотні разів вище, ніж у звичайної людини, результат на обличчя.
Таким чином, приходимо до хорошої і поганої новини. Серед нас досить багато геніїв, але існують вони в основному в дурному режимі. Немає сенсу перераховувати всі бонуси, одержувані від об’єднання двох розумів. Причому зауважу: саме двох, а не трьох, чотирьох і більше.
Важливо
Очевидно, що будь-яку взаємодію між індивідуумами видно з боку. Значить, можна наочно поспостерігати не тільки кінець їхньої праці, а й те, як вони його досягли. Такий трюк легко виконати подумки, не вдаючись до стеження за ким-небудь.
Першим способом взаємодії, який відразу кидається в очі, є спілкування.
Як відомо, людина рідко розмовляє сама з собою, тобто задає собі прямі питання і відповідає на них так, якби не він їх задав. Іншими словами відбувається повна зневага формулюванням питання. І питання, і відповідь, формуються в голові миттєво,
Більше того, мова в даному випадку стає даремною. Адже мовний механізм є найпершою основою інтелекту. Діти, що ростуть серед людей, слухають та розбирають звуки і в підсумку стають розумними.
Ті ж, хто виріс серед звірів, не вміють розмовляти, а, отже, висловлювати свої думки, і по діях виглядають дуже нерозумно.
Природно, для того, щоб виконати навіть складні дії, не обов’язково наділяти їх в словоформи. Так, механік може перебрати двигун, не замислюючись над тим, що і як називається. Головне – він знає, для чого призначені деталі.
Але в тому то й справа, що людина, яка діє одна, найчастіше не застосовує мову.
Початкове ж твердження про те, що двоє людей, які співпрацюють, дорівнюють одному генію, а по одинці часом не досягають навіть низької ефективності, ідучи в нуль, не просто теорія. Прикладів величезна кількість, що впору сприймати її як аксіому. Як би там не було, але у двох людей і одного різні режими обробки інформації.
Другий спосіб взаємодії, що не проявляється у одиночного працівника, відноситься до поділу роботи та її споглядання. Той, хто намагається щось зробити повністю самостійно, не бачить ні себе, ні вироблену роботу з боку. Та удосконалити найчастіше можна не тільки те, над чим працюєш, а й сам процес праці.
Приймаючи це до уваги, можна привести ще одне прислів’я – “одна порада добре, дві – краще”.
Існує і така приказка: “З боку видніше”. Дійсно, з боку часто краще помітні чужі помилки, які важко помітити, коли дивишся на них в упор. Крім усього іншого, на результат роботи впливає безліч інших факторів.
Наприклад, надія на іншу людину, що додає впевненості. Чомусь багато більше впевнені в інших, ніж у собі. Або взаємодоповнення знань, значення якого теж важко переоцінити.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)