До чого тільки не вдаються вчителі, щоб утримувати дисципліну в класі! Тут і зауваження, і нотації, і погроза викликати батьків, і глузування, і прочуханка на зборах, і карикатури в стіннівці.
Та, як правило, всі ці прийоми не дають очікуваного результату, бо вони не наближають учня до успіху, а, навпаки, віддаляють його від нього. Адже вчитель своїми зауваженнями недодає йому бажання вчитися, а притлумлює його, а то й гасить. Будь-які негативні оцінки вчинків учня сприймаються ним як образа.
І, як наслідок, обидві сторони в програші. Бо успіх
Коли на уроці хтось із нас займається сторонніми речами, вчитель, не перериваючи заняття, дає порушникові дисципліни картку із певним завданням. Хочеш не хочеш, виконуй його.
Зауважу, що завдання-запитання Вадим Вікторович добирає такі, на які прямої відповіді в підручнику не знайти. Треба погортати художні тексти, допоміжну літературу, конспекти уроків. Одне слово, добренько попрацювати. Термін виконання завдання стислий: до кінця уроку
Відповідь має бути письмовою, до того ж розгорнутою, не менше, ніж на сторінку. В разі невиконання завдання порушника дисципліни чекає незадовільна оцінка в журналі.
Але – от парадокс! – їх, порушників дисципліни, стає все менше. А кількість відповідей на картки збільшується. Чому б це?
Та тому, що деякі учні самі просять картку, щоб поліпшити оцінку.
Хоч дисципліна у нашому класі уже не є проблемою, Вадим Вікторович, як і раніше, приходить на заняття з картками. “Штрафними” їх уже не називаємо, бо переконалися, що вони каральні тільки зовні, за формою. За своєю ж суттю ці картки – дієвий засіб підвищення інтересу до літератури, до навчання взагалі.
Антон Носенко,
Учень Політехнічного ліцею
(2 votes, average: 4.50 out of 5)