Чорнобильська атомна станція – наймогутніша електростанція в Україні. Її спорудили у поліському краї на північ від Києва. Ніхто не думав над тим, яку страшну небезпеку приховує ця споруда. Усі раділи, що вона така велика, така могутня.
І в квітні 1986 року трапилась найстрашніша катастрофа. “Мирний атом” вибухнув. Смертоносна радіаційна хмара розлетілася на півсвіту. Цей вибух збентежив усю планету.
Вісімнадцять років минуло з часу вибуху на Чорнобильській атомній станції, а й досі Україна важко страждає від цього жахливого випадку.
Отже, виявляється людині, царю природи, ще далеко до розуміння справжньої істини буття, і, мабуть, праві були наші предки, котрі жили в злагоді з усім світом і не поспішали втручатися в його таємні процеси. То, можливо, людству слід прислухатися до заклику француза Руссо: “Назад до природи!”. Людина має зрозуміти, що вона не володар
Може, тоді перестануть траплятися екологічні катастрофи такі, як, наприклад, Чорнобильська.
Про Чорнобиль зібрано багато документального матеріалу. Чимало письменників відтворили трагедію на Прип’яті: Володимир Яворівський, Світлана Йовенко, Борис Олійник та інші. Не залишилось байдужим до лиха і серце Івана Драча. Він ще у червні 1986 року на з’їзді письменників кинув у вічі найбільшим призвідцям трагедії слова правди і гніву.
Його “Чорнобильська мадонна” – відповідь на страшну подію. Це – поема-трагедія, скорбна пісня:
Тяжко пишу, зболено розмірковую,
Словами гіркими наповнюю аркуш.
“Чорнобильська мадонна” звучить особливо зболено і розпачливо. Поет бідкається, що в нього не вистачає слів, щоб змалювати лихо, свідомість його роздерта на шмаття, тож і сама композиція поеми – фрагментарна, мозаїчна, зі словесних шматків, мовби опромінених радіацією.
Образ Чорнобильської мадонни – це образ Апокаліпсису, образ світової скорботи, в нього поет вводить історичні й літературні паралелі (християнська Марія, “Скорботна мати” П. Тичини). Сама його трагічна мадонна стає багатоликою у своєму жахові атомного розкладу – розкладається на солдатську, хрещатицьку і навіть скіфську…
Вражає до глибини душі образ солдатської мадонни: солдати в зоні налякані видінням: “…знову уранці босий слід той веде в саркофаг”; лихоманково обшукують, хто ж це? Ніде нічого! І раптом просто перед їхніми нажаханими очима в’ється слід, шлейфом од радіації світиться серед поруділого лісу…
Важко сприймається і образ хрещатицької мадонни: “У юрмищі хрещатицького дня ти боса йшла, ти, сива Катерина… Ти – збожеволіла. З лахміття ляльку несеш – куди?
Хіба в психіатричку?!”. Перед нами постає образ матері, яка втратила свою дитину. І від цього страшного горя ця жінка збожеволіла. Горе матері настільки велике, що воно вогнем спалить тих, хто винен у жахливій трагедії:
Чи той, хто винен, сам в собі згорить – З твоїх очей для нього іскри досить?! Від цієї жінки сахаються люди. Вони бачать її велике горе і не сміють чіпати її:
А хустка збилась так на голові, Що лисиною світиш, Божа Мати… Я босий слід твій бачу у траві, Який боюсь і подихом займати. Цей розділ – крик душі поета, його пекучий біль.
Воістину Шевченківський біль пронизує поета, перед очима котрого постають пекельні візії, душа його з розпуки заніміла.
Іван Драч вболіває за свій народ. Усе це він розкриває у своїй поемі. Але поет показує не тільки страшні картини постчорнобильського пекла, але й тих людей, котрі винні в цій трагедії: тут і горе-будівельники-розпусники без будь-яких моральних правил, і “Маріїн-свистун” – син української матері, який вигадав “станцію і атом”; тут і псевдопатріот-пакувальник, котрий клявся у любові до Вітчизни, а як вибухнула ЧАЕС, то його, мов вітром змело.
Показані образи тих керівників, через яких трапилося все це. Гіркий висновок робить поет-очевидець:
За безладу безмір, за кар’єри і премії
Немов на війні, знову вихід один:
За мудрість всесвітню дурних академій
Платим безсмертям – життям молодим…
Ось так поет художньо осмислює велику трагедію. Він показує її людям, даючи їй свою оцінку. Іван Драч відтворює образ всесвітньої матері, яка охоплена горем: “…чи впізнав ти цю матір-вдову? Із мільярдом поганьблених діток вона долю несе світову”.
Чи довго ще буде блукати по Україні і світу породжена страшною трагедією Чорнобильська мадонна. Чи простить вона нас колись? Будемо вірити в життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)