У поезії Брюсова цього років звучать смутні інтонації, але їхній зміст стає тепер більше життєвим, зображувані картини втрачають колишню умовність. Поет розуміє, що, незалежно від його настрою, життя тече за своїми законами, і він у благоговінні відмінюються перед неозорою далечінню полів, куди він приніс нікому не потрібну, “далеку тугу”.
От він спостерігає картину літньої грози: “говір неголосного грому”, “блискавки різкий зигзаг”, “неба важкі сльози” “і десь сонця мелькнувшего промінь” (“Літня гроза”).
Особливо багато реалістичних
У збірнику багато пейзажної лірики сугубо реалістичного характеру. Поет насолоджується свідомістю своєї єдності із природою (“Туман осінній”,), хоче осягти зміст споконвічного відновлення життя (“Сухі листи”).
Характерно, що “ура^-патріотичні” вірші Брюсова військового років несуть на собі сліди якоїсь заштампованности; їхня образна система шаблонізована, на що вказував Маяковський у статті “Поети на фугасах”. У зображенні ж повсякденного військового побуту Брюсов майстерно використає живе розмовне мовлення. Як і багато представників російської інтелігенції, Брюсов незабаром зрозумів свою помилку.
Його вірш “За що?” (95) перейнято передчуттям прийдешньої розплати із зачинателями імперіалістичної бойні. Цей же мотив звучить у вірші “Тридцятий місяць”, написаному в лютому 1917 року
(2 votes, average: 4.00 out of 5)