Образ ліричного героя в повісті ” Intermezzo”

Новела ” Intermezzo” – це одна із кращих творів М. Коцюбинського, лірична поема в прозі, поетична новела, в якій зображується нерозривна єдність митця і народу. Новела була створена в тяжкі роки столипінської реакції, коли в середовищі інтелігенції особливо поселилися розбрід та занепадництво і з”я вилася ціла зграя письменників-декадентів, які закликали розробляти “вічні теми”- писати лише про красу природи і кохання. Вони ігнорували важливі соціальні проблеми, прикривались гаслами “мистецтво для мистецтва”, “краса заради

краси”.

Влітку 1901 року М. Коцюбинський відпочивав на Полтавщині. Під час цього короткого відпочинку, якось письменник заслухався чарівною музикою полів, у нього і виник задум новели. Твір побудований у формі широкої розповіді ліричного героя, який, перебуваючи певний час на лоні природи, набирається сил для активної громадської діяльності.

Герой не може розминутися з людьми. Він з болем у серці згадує борців проти царизму, яких вигнали і розстрілювали за часів столипінської реакції.

Вранці його будить зозуля. Вийшовши на подвір”я, герой задоволено спостерігає багато: неба, сонця, веселої землі.

На лоні чудової природи, розкішних полів він ніби і досягає бажаної самотності. Проте він весь час відчуває присутність незримого “третього”, якого йому нагадує будь-яка дрібниця, навіть ті хмаринки, і герой думає про село, що заплуталось у панській ниві, як муха в павутинні, про долю людини, яку поглинають могутні зелені хвилі панів.

Відчувається його нерозривний зв”язок з людьми, із суспільством.

На полі ліричний герой зустрічається із селянином, розповідь якого про людські страждання сповнює душу героя болем, гнівом і обуренням, бо він не може бути байдужим до народних мук. Кожне слово селянина мукою відгукується в душі, болісно грає на струнах його серця:”Крізь нього раптом побачив купу чорних солом”яних стріх, затертих нивами, дівчат у хмарах пилу, що вертають з чужої роботи, брудних, негарних, блідих жінок у чорних подертих запасках, що схилилися, як тіні, над коноплями, всуміш із голодними псами…” У горі цього селянина – горе всього народу, і на його захист повинен стати кожен чесний письменник. Селянин викликав у героя тверде бажання з новими силами йти на боротьбу за визволення народу.

Він прощається з нивами і повертається до активної боротьби:”Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає…”

В образі ліричного героя відтворено переживання митця-громадянина. Він нерозривно зв”язаний з життям людей усього суспільства, тому не може стояти осторонь у боротьбі народу за свої права. Глибоко схвильований щирою розповіддю селянина, герой проймається революційним запалом:” Говори, говори, розпечи гнівом небесну баню, Покрий її хмарами твойого горя, щоб була блискавка і грім.

Освіти небо і землю. Погаси сонце і засвіти друге на небі”.

Своєю новелою ” Intermezzo” М. М. Коцюбинський проспівав своєрідний поетичний гімн простій людині праці, став на захист скривджених і принижених, переконливо довів, що справжній письменник своєю творчістю повинен боротись за народні ідеали.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Образ ліричного героя в повісті ” Intermezzo”