1. Загадка жіночої душі в літературі. 2. Неординарна особистість Одинцової. 3. Новий тип жінки в літературі. За всіх часів письменників цікавило стан і загадки жіночої душі, звідси така велика розмаїтість жіночих образів у російській літературі.
Представниця слабкої підлоги з її рухливою психікою, схильністю до емоційного вираження власних почуттів представлялася авторам ідеальним об’єктом для дослідження й вивчення, не говорячи вже про таємничість і непередбачуваність саме російського жіночого характеру При цьому кожний письменник
Саме така доля була приготовлена його самій улюбленій героїні Наташе Ростовой з роману “Війна й мир” після заміжжя з Пьером. Якщо ж жінка по тимі або інших причинах не бажала вписуватися в строгі рамки, це суворо карало справедливою відплатою Досить згадати нещасну Ганну Каренину, що завершила своє життя під колісьми поїзда. Зовсім інша думка про призначення
Він бачив представницю слабкої підлоги насамперед відданою супутницею чоловіка, ніжною й турботливою подругою, для якої коханий і чоловік, і батько, і дитина. Саме тому героїні письменника схильні розділяти світогляду свого обранця, а ще більш м’яко направляти, морально облагороджувати його й піклуватися про духовний розвиток. Достоєвський уважав, що теперішня жінка по складу свого характеру більш гостро здатна відчути несправедливість і неправду, а виходить, вона повинна обгороджувати свого чоловіка й своїх близьких від неприємностей, іти заради цього навіть на самопожертву У добутках М. В. Гоголя жінки, як правило, розумні, задерикуваті й тримаються із чоловіками на рівні.
Вони могли й схитрувати, поплакавши для справи, і виявити чудеса витримки й безстрашності. У цілому це розважливі особи, яким доводилося виживати в цьому нелегкому чоловічому світі.
У більшості оповідань А. П. Чехова представниця прекрасної підлоги виступала як легеня, повітряне створення. Багато хто його героїні відрізнялися миловидними личками, дитячими витівками й легковажністю. Але це зовсім не заважало їм прекрасно розбиватися в подіях громадського життя й вірно оцінювати обстановку.
Блищачи на балах і сімейних торжествах, зачаровуючи товаришів по службі й начальстві чоловіка, спокусниця нерідко ставала чи ледве не єдиним аргументом, що просуває її звуженого нагору по кар’єрним сходам.
В І. С. Тургенєва, безсумнівно, було своє бачення характеру представниць прекрасної підлоги У своїх добутках він майстерно намалював чимало жіночих образів, що послужило приводом для виділення серед реально існуючих дам типу так званої тургеневской дівчини. Однієї з яскравих представниць авторської галереї була Ганна Сергіївна Одинцова з роману “Батьки й діти”. З перших митей знайомства з героїнею читач може зрозуміти, що перед ним стала сильна, неординарна й цільна особистість.
Вона разюче відрізняється від міських дам своєю впевненістю, почуттям власного достоїнства, навіть деякою владністю. При першому ж погляді на неї Аркадій миттєво зробив висновок, що “вона багато вже передумала й перечула” у цьому житті.
Його інтуїція не підвела Рано осиротілої й, що залишилася з малолітньою сестрою на руках, Ганні Сергіївні довелося швидко повзрослеть і самої зайнятися невеликим маєтком, що залишився в спадщину, боргами батька й перешкодами, які неодмінно завжди зустрічаються на шляху недосвідчених дівчин. Однак Одинцова не дозволила розпачу взяти нагору. Вона сама знайшла вихід зі сформованого положення: зайнялася господарськими справами, виписала стару тітку.
Заради благополуччя маленької сім’ї Ганна Сергіївна вийшла заміж за багатий старого, що незабаром залишив їй гарна спадщина. Молода жінка з невластивою багатьом дамам вищого світла розважливістю узялася за керування своїх володінь і навіть увела у своєму маєтку строгий порядок, думаючи, що без цього в селі “з нудьги вмреш”. Ганна Сергіївна відразу вразила головних героїв своїм розумом, незалежністю, відсутністю забобонів, а також байдужістю до різних пліток і пересудів, що поширюється по місцевому світському суспільству: “Ганна Сергіївна була досить дивна істота.
Не маючи ніяких забобонів, не маючи навіть ніяких вірувань, вона ні перед чим не відступала й нікуди не йшла.
Вона багато чого ясно бачила, багато чого її займало, і ніщо не задовольняло її цілком; так вона навряд чи й бажала повного задоволення”. Молода жінка, що свідомо оселилася в селі, цуралася міської суєти, рідко показувалася на балах, однак жваво цікавилася всіма новими ідеями й досягненнями науки. Відрізняючись прекрасним утворенням, вона намагалася вести своє господарство в ногу із часом Для цього навіть виписувала зі столиці й уважно вивчала деякі наукові видання.
Безумовно, її увагу не міг не залучити новий парубок, що відрізняється судженнями, що йдуть врозріз загальноприйнятих подань. Молодих людей зближало те, що кожний з них намагався жити своїм розумом, не визнаючи суспільні авторитети. Однак Ганна Сергіївна швидко розглянула в Базарове бунтаря, що ніколи не задовольниться спокійним і розміряним життям, жінкою, що оберігається так. Домігшись певної зовнішньої й внутрішньої гармонії, Одинцова сильно дорожила цим своїм станом: “Її розум був допитливий і байдужий у те саме час: її сумніву не вщухали ніколи до безпам’ятності й ніколи не доростали до тривоги.
Не будь вона багата й незалежна, вона, бути може, кинулася б у битву, довідалася б пристрасть…
Але їй жилося легко, хоча вона й нудьгувала часом, і вона продовжувала проводжати день за вдень, не поспішаючи й лише зрідка хвилюючись. Райдужні фарби загорялися іноді й у їй перед очами, але вона відпочивала, коли вони вгасали, і не жалувала про їх”. Свій спокій і благополуччя Одинцова ставила на перше місце.
Саме тому жінка ніколи не дозволяла собі захоплюватися чим або ким-небудь: “Раз вона десь за кордоном зустріла молодого, гарного шведа з лицарським вираженням особи, із чесними блакитними очами під відкритим чолом; він зробив на неї сильне враження, але це не перешкодило їй повернутися в Росію”. Її острах зруйнувати один раз уже створену гармонію й безстрасність у самому зародку гасить її щиросердечні пориви. Ганна Сергіївна робить враження холодної неприступної особи “еко, як вона себе заморозила”, – помічає Базарів при знайомстві із цією жінкою. Однак по-іншому, Одинцова можливо б і не вижила. Їй довелося прийняти такий стиль поводження, щоб з однієї сторони цілком сносно уживаться в навколишньому світі з іншими його мешканцями, а з інший духовно не почувати себе в чомусь збиткової, залишити собі простір для внутрішнього розвитку.
Цілком зрозуміло, чому часом Ганна Сергіївна почуває себе самотньої. Їй, як і будь-якій жінці, хотілося б теперішньої любові, сильних почуттів і захоплень, про що вона й говорить Базарову. Однак це могло б загрожувати влаштованості її життя, тому хвилинна слабість швидко переборюється й не залишає ніяких слідів у її душі: “Уява її неслося навіть за межі того, що за законами звичайної моралі вважається дозволеним; але й тоді кров її як і раніше тихо котилася в її чарівно стрункому й спокійному тілі”.
Таким чином, можна зробити висновок, що Тургенєв сприймав жінок, як рівних собі по складу розуму й положень, він залишав за ними право на волелюбність і незалежність. Саме такі характери були йому цікаві. Із цільною натурою, розважливої й спокійної, на будь-яке явище життя имеющей свою власну думку, завжди приємніше мати справа, ніж із чарівної, але легковажною кокеткою. У творах Тургенєва явно проглядалося й таке суспільне явище XІX століття, як жіноча емансипації.
Прекрасні дами ставали більше незалежними від чоловіків.
Вони досить тверезо розуміли, що вдале заміжжя просто необхідно будь-якій жінці, оскільки здатно додати деяка вага в суспільстві. Однак домігшись певного добробуту, вони були схильні відмовитися від шлюбного сполучника, освітленого церквою Ці жінки прекрасно знали собі ціну й не дозволяли почуттям узяти гору над розумом. Тобто в Росії складався зовсім новий тип жінок, здатних прекрасно обходитися без сильної половини, самостійно керувати господарством, і знаходити економічну незалежність
(1 votes, average: 5.00 out of 5)