Ще в часи Першої світової війни у літературі були підняті такі надзвичайно важливі теми, як антимілітаризм и і боротьба проти приниження одного народу іншим. Наприклад, видатний чеський письменник Ярослав Гашек, висвітлюючи образ бравого вояки Швейка, гостро критикував тогочасну імперську політику можновладців Австрії і попереджав, що війна знищує не тільки тіла тих, що гинуть, а й душі тих, хто залишаються живими.
А трагедія Другої світової війни, зокрема Великої Вітчизняної війни, дуже близької нашому народові, війни, яка охопила майже
А ось, наприклад, у творчості В. Гроссмана навпаки, мова здебільшого йде події, які відбуваються на німецькому фронті, у німецьких та російських концентраційних
Та яким би великим надбанням не були твори зарубіжних письменників на тему війни і на антивоєнну тему, такої кількості правдивих творів про Велику вітчизняну війну, як у російській та українській літературі, немає ні в одного народу світу. Наприклад, війна і людина – головна тема більшості творів відомого білоруського письменника Василя Бикова. Перед усім, його цікавлять не визначні події під час війни, а моральні основи поведінки людини в екстремальних умовах. У своїх творах автор вдається до глибокого психологічного аналізу, розкриває внутрішній світ своїх героїв, причини і наслідки їх вчинків. Більшість таких героїв – звичайні радянські люди, які нічим не виділяються від своїх співвітчизників.
З перших сторінок творів вони не вражають читачів ні силою, ні мужністю. Але знайомлячись з ними поближче, становиться зрозумілим, що силу їх духу зламати неможливо.
Війна без прикрас постає зі сторінок творів таких відомих письменників радянського періоду, як В. Некрасов, Я. Івашкевич, К Воробйов, Г. Бакланов та багатьох інших. Ці автори зображують війну такою, якою вона є в реальності – це тяжкі воєнні будні, страждання, кров і смерть – все, що суперечить прагненням справжньої людини.
Не залишають без уваги антивоєнну тему і сучасні письменники. Сьогодні вони знаходять багато спільних рис у діях ворогуючих армій і становищі їх звичайних солдат. І це достатньо природно, бо тоталітарний режим, нехай він радянський чи німецький, нехтує людиною. Він абсолютно байдужий до долі свого народу, до його сподівань і прагнень. Але, навіть незважаючи на те, що такий режим суворо карає інакомислячих, правих і неправих, винних і безвинних, для справжньої людини поняття обов’язку і Батьківщини у будь яких умовах повинно залишатися найважливішим.
А прагнення до життя у мирі та злагоді з іншими людьми, у злагоді з іншими народами – це перший духовний обов’язок кожного борця проти війни.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)