На початку XIII століття сформувався Києво-Печерський патерик – оригінальна пам’ятка давньоукраїнської писемності. Ця книга належить до житійних, тобто до творів про життя осіб, яких церква оголосила святими. До патерика ввійшли Твори, присвячені історії Києво-Печерського монастиря, його ченцям, подвижникам і святим.
Автори цієї пам’ятки намагалися показати читачеві всю велич духовних устремлінь своїх персонажів, їхню смиренність і жертовність, боротьбу з підступними темними силами.
Серед писань Києво-Печерського патерика
Хліб,
Прохор-чорноризець явив свою здатність творити чудеса, коли кияни відчули перебої з постачанням солі. Він перетворював монастирський попіл на сіль і віддавав її людям. Тоді торговці сіллю, що хотіли нажитися на народній нужді, поскаржились на монаха князю.
За наказом князя Святополка у Прохора забрали всю сіль, яка одразу ж знову перетворилась на попіл. Коли ж викинули цей попіл, Прохор звелів людям збирати його – він знову перетворився на сіль.
В образі цього печерського святого зображено не просто благочестивого ченця, що віддалився від світу, а людину з великим почуттям справедливості, яка безкорисливо творить добро для своїх ближніх.
Художні особливості оповідання “Про Прохора-чорноризця…” типові для релігійних творів княжої доби:
– широке використання релігійної лексики (“Бог, Отець, Господь, ігумен, євангельський, проскурка”);
– повторення службових слів (“І заготовляв він собі її на рік… І так усе життя своє вдовольнявся… І прозвали його Лободником…”);
– широке використання тропів, особливо порівнянь, символів, епітетів (солодкий, наче мед; гіркий, мов полин; хліб, сіль; преславні чудеса, небесні птахи);
– інверсії (“На неораній землі хліб несіяний був йому”);
– урочистий тон мовлення.
Висновок. Історія життя Прохора-чорноризця – повчальна розповідь про людину, яка щиро й безкорисливо творила добро, за що була наділена Богом здатністю творити чудеса на благо ближніх. Це зразок істинно людської співчутливості й самопожертви. Мова твору є, з одного боку, типовою для житійної літератури князівської доби, а з іншого боку, має риси індивідуального стилю оповідача.
Опорні слова й поняття: пам’ятка давньоукраїнської писемності, житійна література, тропи, релігійна лексика, повчальний зміст оповідання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)