Мова не тільки засіб спілкування. Вона – скарбниця народної мудрості. Десятки поколінь українців колективно створили справжнє диво – гнучку, мелодійну, багату мову.
Взагалі будь-яка з мов здається безсмертною. Але вона живе доти, доки живий народ, який користується мовою, наповнює її своєю силою і наснагою. Минають віки, і мова продовжує свій розвиток.
Можна сказати, що саме мова поєднує минуле і майбутнє народу.
Доля української мови склалася непросто. Якщо узагальнити, можна сказати, що нашу мову забороняли всі, кого ліньки
Багато хто тоді відцурався рідної мови, мовляв, “ми, брат, освічені”. А мова жила собі потихеньку по селах та невеличких містах, набираючись досвіду, жалю, співчуття. Були в нашої мови і свої генії, яким ми в значній мірі завдячуємо нинішніми досягненнями у культурній та мистецькій галузях.
Десять років незалежності України стали для національної мови періодом розквіту і змужніння.
Як на мене, то нам дісталася щаслива доля – говорити, писати, думати мовою, якою користувалися Сковорода і Котляревський, Шевченко і Куліш, Хвильовий і Стус. Запорукою нашого майбутнього стає збережена, виплекала, згармонізована українська мова.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)