Український народний одяг – яскраве й самобутнє явище в історії її народу. Воно розвивалося й удосконалювалося протягом сторіч. Історія українського одягу пов’язана із традиціями Київської Русі. Колекціонуючи малюнки українського одягу, ми доходили висновку, що з вона тісно пов’язана з розвитком ткацтва й різноманітних ремесел.
Так, костюм української селянки в часи Древньої Русі складався з вишитої сорочки, спідниці, що являла собою два незшитих полотнища картатої або орнаментованої тканини. На голові в дівчини був вінець,
До чоловічого одягу належали сорочки до колін. Вони одягалися навипуск, підперізувалися в’язаним: поясом, на якому кріпилися кресало, гребінь. На голові була шапка, взуттям служили постоли або шкіряні постоли. У прохолодні пори року чоловіка носили кожухи
У городян був небагато інший одяг. Жінки носили довгу сорочку й незшиті обгортки. На голові в дівчин, селянок, був вінець, а в жінок – очипок. Міські жителі мали багато прикрас – підвіски, сережки,
Одяг багатих людей виконувався з дорогих тканин. У жінок були накидки типу плащів, кольорові чоботи, а голову обвивав рушникоподобная одяг, під якою носили шапки, прикрашені дорогоцінними каменями, вишивкою. Головний убір жінки, як і багато інших елементів убрання, мав ритуальне значення
Згодом костюм змінювався. У ХУІІ-ХІХ ст. одяг став своєрідною позначкою, за якої визначалася приналежність людини до бедним або богатим. У сім’ях забезпечених для пошиття костюмів використалися дорогоцінні тканини. Заможні Козаки носили сорочки з тонкого полотна.
Такі сорочки були вишиті золотом або сріблом. На початку XX сторіччя в народному одязі відтворювалися певні елементи культури Європи. Внаслідок поширення досягнень професійної моди в сучасному одязі більшості народів миру відчуваються певні стандарти й еталони. Однак має місце й самодіяльна мода, представники якої стимулюють пошук так званих індивідуалізованих костюмів
(2 votes, average: 3.00 out of 5)