Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина Народні пісні та думи про героїчну боротьбу Запорозького козацтва за волю
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!…
Т. Г. Шевченко
Яке ж це диво дивне – народна пісня! Кого тільки не чарувала її вічна й нев’януча краса! Минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається, через усі поневіряння проносить вона свій чар, свою квітучу молодість.
Українська народна пісня має багатий зміст й прекрасна
Скільки страждань випало на долю нашого народу, і завжди в будь-якій ситуації поруч була пісня, патріотичні пісні козаків-запорожців звучали як присяга перед Богом і Землею, перед честю й совістю своєю. Популярною козацькою присягою була “Нумо, хлопці, до зброї”, в якій Україну зображено в образі чайки:
Ой зібрались були чайку рятувати,
Славу добувати.
Ой чи пан чи пропав – двічі не вмирати,
Нумо, хлопці, до зброї!…
У
У вільні від битви години запорожці любили добряче погуляти, що теж відбилося в народному епосі (“Ой Січ – мати, ой Січ – мати, а Великий Луг – батько”, “Ой гук, маки, гук”), велику популярність ось уже протягом трьох віків має пісня “Ой на горі та й женці жнуть”, в якій згадують імена двох кошових – П. Сагайдачного та П. Дорошенка. Але чи не найбільше складено пісень, дум про Б. Хмельницького. Так, дума “Хмельницький і Барабаш” розповідає про вірність козацькій присязі, відданість Україні:
Незборений в боях, дістав був добрий кінець,
Вітчизні сином був – достойний став отець.
У пісні “Зажурилась Україна, бо нічим прожити” ми бачимо тугу України, землями якої пройшли турецькі орди, та не плакати над свєю долею, а вірити в розгром “вражого турка” закликається в ній.
Великий вогонь любові до рідного краю пронесла у своєму серці жінка-бранка, оспівана в “Думі про Марусю Богуславку”. Маруся Богуславка, ставши дружиною турецького султана, допомагає невільникам дістатися рідних берегів.
Можна наводити безліч прикладів про нездоланність українського народу, про славну й звитяжну боротьбу наших далеких пращурів, оспівану народом:
Щоби наша слава,
Козацькая слава
Повік не пропала.
І я вірю, що вічно житиме мій народ, моя Україна, її народна пісня. У вільного народу будуть нові пісні, у них буде менше смутку й болю, а більше світлої радості та надії.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)