Українська література 6 клас
ПІСНІ ЛІТЕРАТУРНОГО ПОХОДЖЕННЯ
О пісне, засвіти нам наші дні,
Перед тобою всі ми безборонні…
Ми вічні учні. Мудрості навчи,
Як світ оцей від бід оборонити.
О мамо-пісне, ми назавжди діти,
Втішай-бо наші болі і плачі.
Л. Скирда
“Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину” (Українське прислів’я).
“Пісня між людьми цвістиме у вічній обнові” (Павло Русин із Кросна, польсько-український ноет XVI ст.).
Подумаймо разом
Як ти вважаєш, чи можна до будь-якого вірша
Чи будуть їх співати у майбутньому?
Чи відомі тобі такі пісні, як “Стоїть гора високая”, “Повій, вітре, на Вкраїну”, “Два кольори”, “Черемшина”, “Марічка”, “Гуцулка Ксеня”? Це вже давні пісні, але вони популярні й тепер, співаються впродовж десятиліть, іноді мають по кілька варіантів – як і народні. Однак є в них конкретні автори, хоча не всі знають, хто вони.
Це – пісні літературного походження. їх існує чимало, вони присвячені
“Наша багата земля має чари свої, джерела живої води” (Себа – стіан Кленович, польсько-український поет XVI ст.).
НАРОДНА ЛЕГЕНДА ПРО ДІВЧИНУ-УКРАЇНУ, ЯКУ ГОСПОДЬ ОБДАРУВАВ ПІСНЕЮ
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики…
Обдарувавши всіх, підвівся Господь зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові мала вінок із червоної калини.
– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.
– Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині працюють, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
Малюнок О. Бойко-Гуліватої
– Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її:
– Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.
Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Ключик розуміння
Серед українських пісень літературного походження є пісні-гімни
Гімн – із гр. – похвальна пісня. Такі пісні виконувалися в Давній Греції для возвеличення богів та героїв. У країнах Західної Європи до XIX ст. це була духовна строфічна пісня.
Традиція поширилася по світу. Гімни почали виконувати під час спортивних змагань, різноманітних свят, офіційних прийомів.
Так пісня “Молитва” (“Боже Великий, Єдиний…”) стала народно-церковним гімном нашої держави України. Її виконують стоячи, урочисто, піднесено, як будь-який гімн. Автор тексту цієї пісні – О. Кониський.
Олександр Кониський (1836-1900) – український письменник, педагог, журналіст, громадський діяч. Родом із Чернігівщини. Освіту здобув у Чернігівській гімназії та Ніжинському ліцеї. Палкий поборник української культури, мови, за що неодноразово був заарештований і засуджений царським урядом.
Створив чимало патріотичних поезій, інтимну лірику. Вагомий доробок залишив у прозовому жанрі. Йому належать грунтовна біографія Т. Шевченка (у 2-х томах), переклади його “Щоденника” та повістей із російської мови українською.
Створював і підручники для дітей. Із кінця 20-х років XX ст. у радянській Україні його твори заборонялися.
Вірші почав писати ще 11-літнім школярем. За перший свій вірш про вчителя-попа його жорстоко побили й заборонили робити щось подібне. Однак хлопець не покаявся і продовжував віршувати, за що був виключений із гімназії.
Вірш “Боже Великий, Єдиний…”, покладений на музику композитором Миколою Лисенком, відомий у народі під назвою “Молитва”. У цій пісні найпалкіші почуття любові до Батьківщини висловлено як щось найдорожче і найсокровенніше, слова линуть як молитва.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Симоненко).
Олександр Кониський
(2 votes, average: 3.50 out of 5)