Народні драми в Україні зародилися в надрах національних обрядів, де трудова діяльність, міфи, релігійні таїнства й елементи художньої творчості були злиті воєдино. Це був вид народного словесного й театрального мистецтва, в якому різні форми драматичного дійства виконувалися самодіяльними акторами чи масами ентузіастів і передавалися від покоління до покоління. Перші зразки такої драматургії можна знайти в численних молодіжних іграх під час календарних свят.
Серед новорічних розваг – ігрові драматизовані сценки “Меланка”
До словесної драматургії долучалися жалісні та жартівливі
Характерна в цьому плані весела і ритмічно загострена гаївка “Царівно, ми твої гості”, в якій молода дівчина при виборі женихів відмовляється від престижних бондаря і коваля й погоджується йти заміж тільки за селянина. Традиційне українське весілля поступово складалося у своєрідне велике театралізоване дійство з переодяганням, масками, яке поєднувало в собі елементи лірики й епосу, драми, комедії й трагедії. Значну роль у розвитку народної драми відіграв ляльковий театр – вертеп, що виник у другій половині XVII століття. Популярними були народні драми “Мельниця”, “Дід і баба”, “Коза”, “Цар Ірод”, спрямовані проти несправедливості та деспотичних дій влади. Народні драми вертепу були улюбленим видовищем в Україні, перероблялися в Росії та Білорусії.
Нині вони використовуються самодіяльними акторами та учасниками вуличних театралізованих дійств.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)