Перше й основне місце в трагедії належить російському народу, він є головним героєм добутку. Народ у трагедії показаний у русі, у своєму розвитку. Сцена на Червоній площі, де ми вперше зустрічаємося з головним героєм, говорить про його розгубленість і здивування із приводу безвладдя в країні: “Про Боже мій, хто буде нами правити? Про гору нам!”. Народ не може уявити собі життя без царя.
Народні маси звикли до того, щоб ними хто-небудь керував і панував би ними. По ходу розвитку
Дії росте й сила народу. У сцені “Дівоче поле” народ
Обравши Бориса царем, народ сподівається побачити в ньому гідного правителя, який би полегшив положення народних мас.
Приймаючи “владу велику зі страхом і смиренністю”, Борис клянеться своєму народу, що в царстві не буде злиденних і вбогих,
Пам’ятаючи свої обіцянки. Але згодом Борис Годунов забуває з потребах свого народу, не печеться про його положення й навіть “Юр’єв день задумав знищити”.
Любов і повага простолюдинів до Бориса гинуть. Народ відвертається від нього, побачивши в ньому деспота, що не тільки піклується про благо народу, але, навпроти, худшает його положення закріпляюче кріпосництво. Остаточно втрачає зграй авторитет Борис, коли з’являється, як убивця царевича Дмитра. Н( маючи підтримки бояр, Борис
Вибирає невірний метод, яким як він думає, йому вдалося б залучити на свою сторону народ, Він говорить: “Лише строгістю ми можемо невсипущої удержати народ”. Але ж народ – це заколотна стихія, завжди схильна до повстання проти своїх гнобителів. Забувши про це, Борис дає фору своєму супротивникові, що не преминув скористатися цим:
Спробуй Самозванець їм пообіцяти
Стародавній Юр’єв день,
Так і піде потіха.
И дійсно, народ перейшов на сторону самозванця, харчуючись надією й прагнучи до
Волі. Борис же зазнає аварії, тому що будучи царем-кріпосником, не подбав
Він про народну підтримку. Народ здобув перемогу, скинувши із престолу Бориса. Але від
Цього йому не полегшало. Плоди перемоги повністю дісталися боярам. Причина цього –
Темрява, затурканість і політична несвідомість народних мас. Положення
Простого народу при новому царі стало ще гірше.
Наприкінці трагедії народ зі слабкої, розгубленої маси перероджується в грізного суддю беззаконь і злочинів царської влади. Коли Мосалъский повідомляє народу про смерть дітей Годунова, – народ у жаху мовчить. Від чого ж він мовчить? У цій безмовності народному криється вирок Самозванцеві як правителеві й новому гнобителеві народних мас.
Сьогодні народ ще тільки мовчить – в’януло й нерішуче виражає своєї протест, але завтра він може заговорити, і тоді – горі тому, проти кого він підніме свій голос! Пушкіна своїм “Борисом Годуновым” створив реалістичну, справді народну трагедію, рівної якої в той час не було у світовій літературі. Пушкіна висвітив російський народ як творець і рушійна сила історичних доль. Ми ясно бачимо, із трагедії, що теперішнім творцем історії є народ, що без підтримки народу неспроможні царі й бояри.
Народ звів Бориса на престол, а коли відвернувся від нього, Борис загинув. Народ полегшив перемогу й Самозванцеві. Міць народу безмежна
(1 votes, average: 5.00 out of 5)