З дитинства нам вселяли, що любов до праці корениться в характері слов’янських народів, що народ поважає тільки тих, хто чесно трудиться, “у поті чола добуває хліб насущний”. Якби вчителі й вихователі хотіли переконати в цьому дітей, їм потрібно було б заборонити читати Казки. Давайте згадаємо улюблених казкових героїв. От Емеля дурень, що виявляється самим розумним і жениться на царівні
Як він цього домігся? Учився, працював, завоював положення в суспільстві? Ні, він лежав на печі, не обтяжуючи себе роботою
А коли піймав щуку,
Перейдемо від дитячих казок до народних героїв, до тих, які викликають замилування й заздрість. Це щасливі купці, обманом везучі мужики зашибали, що гріш;, що знайшли скарб; люди, що ввійшли в милість до царя або пана, що обдаровуються незліченними багатствами; Козаки, що вертаються додому з багатим видобутком…
Із
Пан повинен бути самодуром. Паную ніхто не указ, його царська воля: хоче – стратить, хоче – милує. Потрібно добре вивчити історію, щоб зрозуміти, чому в народу, якому нічого не давалося легко, діти якого ніколи не народжувалися із золотою ложкою в роті, зложилося настільки дивне відношення ктруду.
Шкільна програма не допомагає зрозуміти цю примху. Можна припустити, що на Русі стан рідко був придбаним, заробленим, найчастіше – подарованим, випадковим. У нас ніколи не було таких міст, як у Європі – центрів ремесел із сильними сполучниками майстрів і торговців
Там розвивалася індивідуальність, там пишалися своїм умінням і знаннями, там почесними були рукоділля, ремесло й ученість. А наші багатостраждальні країни довго знали тільки три категорії громадян: раби, хазяї й солдати. Причому все причудливо перемішувалося.
Раби мали власність (землю), хазяї були майже безправні – могли в будь-який момент втратити й стан і волю (адже дворян позбавив тільки указ Катерини II від тілесних покарань, і те ненадовго). А солдати, відірвані на все життя й від сім’ї, і від праці, перетворилися у выморочное стан
Нова Історія тільки погіршила положення. Праця на державу перетворився в мовчазний договір: “Ми робимо вигляд, що працюємо, а воно робить вигляд, що платить”. Зміна будуючи поховала останню надію на те, що можна заробити хоча б на стабільне життя. Чи може змінитися відношення нашого народу
(2 votes, average: 2.50 out of 5)