Не поет – бо це до болю мало,
Не трибун – бо це лиш рупор має,
І вже менш за все – “Кобзар Тарас”
Він, ким зайнялось і запалало.
Є. Маланюк
Шевченка ми називаємо основоположником нової української літератури та мови. Для нього омріяним було таке суспільство, де:
… І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Зараз ми живемо у вільній незалежній країні, але все одно звертаємось за порадою до рядків Шевченка:
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й
Для багатьох українців “Кобзар” – книга життя, де вони знаходять відповіді на свої запитання, задовольняють свої естетичні смаки. Інколи, у часи лихоліття та біди, люди перестають вірити у майбутнє нашої вільної України. Та треба лише перечитати вірші Шевченка!
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра…
Шевченко поєднав у собі найкращі риси українського національного характеру, зокрема, палкий патріотизм, волелюбність, повагу до історії і традицій рідного народу. І тому з Кобзаревої душі виливалися безкінечно прекрасні, пристрасні і гнівні слова:
Я так
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю.
“Кобзар”-це книга, без якої й сьогодні духовне життя людини було б неповним, її адресовано кожному поколінню українців. Сучасна людина, якщо вона носить в душі високі ідеали, неминуче дійде духовного контакту з витвором українського генія. Ця книга невичерпна, на віки.
Нові прийдешні покоління знаходитимуть у ній синтез народного і вселюдського досвіду, як ми знаходимо його у книгах давніх, що вік їхній вимірюється тисячоліттями.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)