Н. Г. Пом’яловський (1835-1863) – син дячка. Одержавши утворення в духовному училищі, а потім і семінарії, він рішуче відкинув, що відкривається перед ним кар’єру служителя церкви й присвятив все своє недовге життя літературі. Показово, що найбільші свої добутки він віддає в провідний демократичний журнал епохи – “Сучасник” визначаючи тим самим своє місце в літературному русі епохи
Дві повісті Пом’яловського – “Міщанське щастя” (1861) і “Молотов” (1861) – є втіленням того самого художнього задуму. Зробивши одним
Так
Эх, добродії, щось нудно”.
При створенні своїх повістей Пом’яловський використав художній досвід Тургенєва, але одночасно й полемізував з ним. Так, на відміну від автора “Рудина” і “Дворянського гнізда” структурним центром повістей Пом’яловського стає соціальний, а не любовний конфлікт. Оповідання про реальні життєві труднощі героя-різночинця, даного в процесі його духовного формування (чого не було в Тургенєва), мало велике суспільно-виховне й літературне значення
Серед добутків Пом’яловського важливе місце займають “Нариси бурси”, побудовані багато в чому на автобіографічному матеріалі. У чудові по силі й художній виразності нарисах створені колоритні образи бурсаків і їхніх учителів, розкритий мир застою й відсталості, що панували в духовних училищах. Значення “Нарисів бурси” велико не тільки в плані чисто пізнавальному.
Пом’яловський створив добуток, полемічно протипоставлене спогадам про дитинство письменників-дворян. Ніяких добрих почуттів і світлих спогадів немає в його нарисах, тільки злість і гіркоту звучать там при думці про духовно покалічених людей, про загублений дитинстві і юності
В “Нарисах бурси” немає єдиного послідовно, що розвивається сюжету, немає й головного діючої особи. Окремі замальовки, блискуче побудовані діалоги, сценки, побутові подробиці створюють у цілому цільну й виразну картину, що робить сильне враження на читачів пак раз відсутністю зовнішньої літературної “гладкості”. Правдивість зображуваного підкреслюється й своєрідною мовою нарисів, що включають бурсацький жаргон, елементи церковно-кпижной мовлення, форми просторіччя й т. д.
Одночасно з “Нарисами бурси” Пом’яловський працював над романом “Брат і сестра”, що повинен був охопити широке коло російської дійсності. На жаль, роман не був закінчений
Добутку Пом’яловського користувалися великою популярністю в демократичного читача. Писарєв присвятив йому дві статті (“Роман серпанкової дівчини” і “Загиблі й погибающие”). Чернишевський писав про Пом’яловського як про “найсильнішого письменника свого часу”: “Це була людина гоголівської й лермонтовской сили”.
Іван Франко, що винятково високо цінував Пом’яловського, ще в 1877 р. перевів перший розділ “Нарисів бурси” і опублікував його зі своєю передмовою. Він писав, що в нарисах російського письменника відбилася живаючи, твереза правда фактів, гаряча й чесна душа, ясні й тверді переконання. Все це робить Пом’яловського,- містив Франко,- “близьким і дорогим серцю кожного, хто й сам щиро й гаряче бажає щастя нещасним і волі невільникам”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)