Ісікава Такубоку – один з найпопулярніших поетів Японії. Його танки відкрили нову епоху в створенні цієї давньої форми японської поезії.
Танка завжди створює якесь одне цілісне враження, яке тягне за собою ланцюжок асоціацій. Так поет включає у процес співтворчості читача, оскільки поезія завжди розраховує на емоційне відлуння. Чи не найвідоміша танка Такубоку викликає безліч асоціацій:
У Східному морі, на острівці,
На прибережнім білім піску,
Я, не втираючи сліз,
Бавлюся з крабеням.
(переклад Г. Туркова)
Це й роздуми
Що ж таке людина? Піщинка на долоні Всесвіту? Може, тому Такубоку написав танку:
Сльоза, упавши на пісок,
Всотала в себе
Тисячу піщинок.
Яка вона важка,
Ця намистина – моя сльоза!
(переклад Г. Туркова)
Увесь трагізм життя, уся печаль минущості буття у віршах Такубоку набувають оптимістичного забарвлення.
Разів сто ієрогліф “велике” я написав на піску і, геть відкинувши думку про смерть, вернувся додому.
Поезія Такубоку дуже людяна, вона про те, що оточує нас щодня. Вона ніби чудовий метелик, що довірливо спускається на руку того, хто вміє цінувати красу. Ісікава Такубоку створив реалістичні танки, у яких знайшлося місце і для картин побутових, змальованих іронічно, і для картин ліричних, де в гармонії людина й природа. “Людина – це зерно вічності”, – писав Ісікава Такубоку. Тому й зробив центром танка саме людину з її болями й радощами. Він умів співчувати й розуміти всіх, бо:
Сумна того доля,
Хто світу не бачить, а знає
Тільки себе.
(переклад М. Федоришина)
Здається, геній цього поета в тому, що він зумів у слова вдихнути думку, почуття, людську душу. Він боявся даремних слів, порожніх слів:
– Задля такої дрібниці вмерти?
– Задля такої дрібниці жити? Годі, годі даремних слів!
(переклад М. Федоришина)
Далеко від нас десь є країна Японія з дивними для нас звичаями й побутом. Та, прочитавши вірші Ісікава Такубоку, чомусь думаєш, що людина – то завжди людина, коли вона здатна мислити, відчувати. І це допоміг зрозуміти великий японський поет Ісікава Такубоку.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)