Кожної весни й осені учні нашої школи беруть участь у прибиранні скверу, що розташований поблизу школи. Повз цей сквер ми йдемо до школи і повертаємося додому. З вікон кабінетів добре видно алеї, якими іноді хтось іде, вікові дуби і тополі, Після уроків ми затримуємося, щоб трошки погуляти, побігати серед дерев або посидіти на лавці.
За кожним класом закріплений свій куточок, який ми прибираємо. Ось і цього разу наша класна керівниця Галина Олександрівна попередила, що після уроків двадцять хвилин ми присвятимо прибиранню території. Михайло
– А моя хата скраю!
Діти засміялися.
– А хіба ти мешкаєш у будинку, що поруч зі сквером? – запитала Настя не то жартома, не то всерйоз.
Вчителька запитала:
– А ви знаєте, що таке хата?
– Це селянський дім в українськім селі, – відповів Василь.
– Але ж ми мешкаємо у місті, – сказав хтось.
– А це означає, що Михайло мав на увазі зовсім інше, коли сказав “моя хата скраю”. – Вчителька уважно подивилась на нас, а потім перевела погляд на Мишка. – Нехай він пояснить, що хотів сказати.
Мишко почервонів, але мовчав.
– Зрозуміло, чому він мовчить. Він вирішив зізнатися нам, що прибирання листя його не стосується.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)