1. Структура “Декамерону”. (“Декамерон” описує події, що відбулися під час епідемії чуми у Флоренції. Семеро молодих жінок та троє юнаків тікають за місто, рятуючись як від самої хвороби, так і від настрою загальної біди, де у приміському маєтку розважаються, розповідаючи одне одному цікаві історії. Твір описує десять днів, під час яких тривають розповіді друзів.
Так, “Декамерон” налічує сто новел різного сюжету та проблематики, створюючи повну картину тогочасного життя. Але новели “Декамерону” часто дуже подібні
І. Друга новела Першого дня. (Заможний паризький купець товаришує з купцем-іудеєм Абрамом. Він хоче навернути Абрама у свою християнську віру, вважаючи її найкращою. Але Абрам говорить, що прийме остаточне рішення тільки тоді, коли побачить на власні очі, як живе Папа й кардинали – намісники Бога на землі. Знаючи про не завжди праведний спосіб життя тогочасного духовенства, друг намагається вмовити Абрама не їхати.
Ате повернувшись, Абрам говорить, що прийме
2. Перша новела Четвертого дня. (Гісмонда, донька принця Салернського Танкреда, рано стає удовою. Повернувшись до батьківського дому, за деякий час вона закохується у звичайного юнака, служку Гвискардо. їхні почуття взаємні, але батько Гісмонди, дізнавшись про зв’язок своєї доньки з прислужником, ув’язнює хлопця й грубо докоряє доньці. Проте Гісмонда заперечує батькові: докори Танкреда грунтуються не на тому, що донька мала любовний зв’язок поза шлюбом, а на тому, що його донька будує стосунки з простолюдином, який не має знатного походження. Танкред наказує стратити Гвискардо, а Гісмонда, не витримавши смерті коханого, випиває отруту.
Жалкуючи про скоєне, Танкред поховав коханців у спільній могилі. Новела оповідає нам про справжні почуття, на заваді яким стали стереотипи та суспільні догми. Навіть у ті далекі часи, коли знатна жінка не мала права вийти заміж за простолюдина, такі жінки, як Гісмонда, розуміли абсурдність звичаїв і, як могли, боролися з несправедливістю, яка ставала на перешкоді їхньому щастю. Кількаразово у новелі наголошується, що бідність свідчить тільки про відсутність грошей, але аж ніяк не про відсутність благородства.)
3. Перша новела Шостого дня. (Флорентійка Донна Оретта прогулюється з гостями. Замисливши разом досить тривалу пішу прогулянку, усі вирушають. Один із гостей звертається до донни Оретти: “Дозвольте я розповім вам цікаву історію, настільки захоплюючу, що ви й не помітите, як скінчиться дорога, ніби весь час їхали верхи”. Від самого початку розповіді юнак так плутається у власних словах і розповідає настільки нецікаво, що донна Оретта говорить йому: “Ваш кінь надто спотикається, дозвольте мені все ж таки йти пішки”. Таким чином, обернувши усе на жарт, співбесідники переходять на іншу тему.
Ця новела оповідає нам про дотепність і тактовність жінки. Як на мене, варто цінувати не тільки філософські сентенції, а й звичайну дотепність, коли вона дійсно цікава та по-своєму вишукана. Новела вчить нас не тільки не втрачати почуття гумору, а й гідно виходити з будь-якої ситуації, не образивши співбесідника.)
ІІІ. Значення “Декамерону” Боккаччо для сучасності.