(1834 – 1896)
МОРРІС, Вільям (Morris William – 24.03.1834, Волтомстоу – 03.10.1896, Лон-дон) – англійський письменник.
Морріс народився у заможній сім’ї. Його батько буз маклером і досить успішне провадив свої справи. Дитинство Морріса проминуло у мальовничому графстві Ессекс. Тут, у невеличкому містечку Волтомстоу, розташованому неподалік від Еппінгського лісу, майбутній письменник прилучився до краси рідної природи, зазнайомився із сільським побутом, звичаями, народними переказами, легендами, піснями.
Він любив називати себе “Людиною
Закінчивши університет, Морріс відмовився від церковної кар’єри, про яку мріяла для нього мати, та звернувся до вивчення архітектури
Морріс був натхненний ідеєю оновлення смаків своїх сучасників, прагненням пробудити в них бажання відмовитися від важких і громіздких предметів вікторіанської обстановки, замінивши їх відповідними до національних традицій корисними у щоденному користуванні та водночас красивими речами.
У 1881 p. Морріс взяв участь у створенні фірми декораторів, які створювали елементи інтер’єру – драпірування, меблі, вітражі, оздоблені розписами, різьбою, рисунками, виконаними з орієнтацією на середньовічні форми мистецтва, що захоплювали малярів-прерафаелітів (Бйорн-Джонсон, Россетті). Пошуки та відкриття Морріса у галузі декоративних мистецтв були розмаїтими: він винаходив природні барвники для тканин; створював нові шрифти для книгодрукування, стилізуючи їх під старовину; ілюстрував переписувані ним від руки манускрипти; займався ткацтвом. Діяльність ця не мала комерційного характеру. Морріса захоплювала ідея відродження істинно творчих і водночас народних первнів у виробництві того необхідного, що оточує людину в її житті і може одухотворити це життя справжньою красою.
Звернення до декоративного мистецтва було пов’язане з пошуками у сфері літературної діяльності.
У своїй ранній літературній творчості Морріса, як і Россетті, шукав свій ідеал в минулому, у мистецтві античності та середньовіччя, писав поеми-стилізації, протиставляв створений ним художній світ вульгарним смакам буржуа вікторіанської епохи. У 60-70-х pp. Морріс створив поеми “Життя і смерть Ясона” (“The Life and Death of Jason”, 1867), “Земний рай” (“The Earthly Paradise”, 1868-1870), “Сігурд Волсунг і падіння Нібелунгів” (“Sigurd the Volsung and the Fall of the Nibelungs”, 1876).
Тема “земного раю”, що прозвучала у цих поемах, стане ключовою у подальшій творчості Морріса. Досягнення щасливого майбутнього Морріса пов’яже з ідеями соціалізму, одначе в ранніх творах він ще не виходить за межі казок та міфів. У них переважає елегійний тон, породжений усвідомленням нездійсненності мрії про загальне щастя.
Проте водночас поет не хоче змиритися з думкою про примарність “земного раю”; звертаючись у “Сігурді Волсунгу” до мотивів та образів ісландської міфології, Морріс уславлює притаманні її героям волелюбність і мужність. Морріс двічі бував у Ісландії (1871, 1876); ця північна країна вабила його не лише красою та величчю древніх саг і переказів, він захоплювався силою і стійкістю характеру ісландців. Естетика прерафаелітів, стилізаторство, звертання до далекого минулого (до епохи “перед Рафаелем”) вже якоюсь мірою сковували можливості поета, не відповідали характерові його нових ідей і задумів.
З кінця 70-х pp. розпочався новий період у творчості Морріса. 1883 р. він став членом Соціал-демократичної федерації. Морріс виступав на робітничих зборах, брав участь у демонстраціях, видавав соціалістичну газету “Комонуїл”, що стала органом створеної 1885 р. за його участю Соціалістичної ліги. Участь у соціалістичному русі обумовила новий характер його творчості. Утворах 80-х pp. втілені його соціалістичні ідеї: “Гімни для соціалістів”(“Chants for Socialist”, 1884- 1885), поема “Пілігрими Надії” (“The Pilgrims of Hope”, 1885-1886), повість “Сон про Джона Болла”(“А Dream of John Ball”, 1888), утопічний роман “Вісті нізвідки” (“News from Nowhere”, 1891).
Соціалізм Морріса був утопічним.
Темі відданості соціалістичним ідеалам присвячена поема “Пілігрими Надії”. її герої – робітник Річард, його дружина та їхній друг Артур – учасники пролетарського руху в Англії. Події Паризької комуни (1871) спонукають їх приїхати у Францію та боротися на барикадах. Дружина та друг Річарда гинуть, а сам він повертається в Англію, твердо вірячи в те, що справа Паризької комуни переможе у майбутньому. Натхненний цією Надією, він розповідає людям нового покоління історію боротьби, учасником якої він був, з тим, аби спонукати їх продовжити боротьбу за світле майбутнє.
З поемою “Пілігрими Надії” перегукується чимало поезій Морріса 80-х pp. У вірші “Марш робітників” виникає образ революційної бурі, в громових відлуннях якої звучить голос народного гніву.
По-новому осмислюються події середньовічної історії Англії та образи її героїв. У повісті “Сон про Джона Болла” Морріс звертається до теми селянського повстання XIV ст., очолюваного Вотом Тайлером. Одним із селянських провідників був і священик із Кента Джон Болл. Повість написана у традиційній для англійської літератури формі “видіння” (її використали В. Ленгленд, Дж. Чосер, Дж.
Беньян, Дж. Н. Г. Байрон, П. Б. Шеллі). Події відбуваються у графстві Кент упродовж одного дня й однієї ночі. Відтворена атмосфера народного гніву, сила стихійного протесту селян.
У розмові, яку ведуть поміж собою оповідач (він називає себе “Людиною з Ессексу”) та Джон Болл, виникає образ майбутнього; задля нього гинуть ті, хто йде сьогодні за Вотом Тайлером.
Найповніше свою мрію про щасливе майбуття людства Морріс втілив в утопічному романі “Вісті нізвідки “. Це найвідоміший твір М. Письменник знову використовує у своїй утопії фольклорну форму видіння. Герой-оповідач невдовзі після зібрання Соціалістичної ліги, де сперечалися про те, яким буде соціалістичне суспільство, засинає та бачить сон. Йому сниться, начебто він опинився в суспільстві майбутнього. Оповідь у цьому романі має ліро-епічний і публіцистичний характер.
Один із персонажів розповідає про те, як Англія стала соціалістичною. Перехід від капіталізму до соціалізму здійснювався шляхом революційної боротьби. Робітники оголосили загальний страйк, початася громадянська війна, народ здобув перемогу.
Морріс говорить про нове моральне обличчя людей майбутнього. Вони добрі, веселі, спокійні. Основою розквіту особистості є радісна творча праця. Люди захоплені роботою. У праці виявляються їхні прекрасні душевні якості.
У цьому плані є важливими сцени сінокосу та будівництва дому. Картина майбутнього у романі утопічна. Явно недооцінено роль технологічного прогресу. Герої Морріса надають перевагу праці ремісників.
Людям майбутнього Морріс приписує переважне зацікавлення ремеслами та мистецтвом Середньовіччя.
Своєрідність структури та стилістики оповіді полягає у використанні, поряд з художньою образністю, ліро-епічними засобами, засобів публіцистики. Посутня роль належить розлогим відступам, у яких і йдеться про зміни, що відбуваються в суспільстві. Англійський історик А. Мортон зазначив, що у творчості Морріса злилися воєдино традиції англійської фольклорної утопії з гуманістичними традиціями “книжної”, вченої утопії, яку започатковано в культурі Англії “Утопією” Т. Мора.
У 80-90-х pp. Морріс побував у багатьох містах Англії та Шотландії, виступав перед різноманітними аудиторіями, пропагуючи ідеї соціалізму. На одному із мітингів, організованому на захист свободи зібрань і свободи слова, Морріс був заарештований: його звинуватили в нападі на поліцейського і віддали під суд.
Про становлення своїх переконань і поглядів Морріс писав у статті “Як я став соціалістом” (“How I Became Socialist”, 1894).
Особистість Морріса багатогранна, його зацікавлення та захоплення різноманітні – література, малярство, архітектура, ужиткове мистецтво, політика, громадська діяльність. У багатогранних інтересах Морріса англійський письменник Д. Ліндсей, автор книги “Вільям Морріс. Його життя і творчість”, вбачає певну цілісність, перспективу ідейно-художнього становлення людини. котра мріяла про прекрасне життя на Землі та поєднала мрію з ідеєю соціалізму.
Звільнення людини Морріс розглядає як соціальну і як естетичну проблеми. Великий інтерес у зв’язку з цим становлять його статті з проблем мистецтва: “Цілі мистецтва” (“The Aims of Art”, 1887), “Мистецтво під ігом плутократії” (“Art Under Plutocracy”, 1883), його лекції “Краса життя” (“The Beauty of Life”, 1880), “Малі мистецтва” (“The Lesser Arts”, 1882), “Майбутнє архітектури в умовах цивілізації” (“The Prospects of Architecture in Civilization”, 1881) та ін.
Морріс вважав, що мистецтво не досягне розквіту, доки не зміниться суспільство. Мистецтво виражає суспільство, в якому воно існує. У вульгарній, механізованій і нелюдяній капіталістичній цивілізації він убачав причини занепаду мистецтва, поступового зникнення краси та романтики.
Він визначав прекрасне як об’єктивну необхідність, властиву природі та життю людини, як органічний дар природи і те, що створюється руками трудівників. Прекрасне втілює в собі закон гармонії, який відповідає загальним законам життя, красу життя та природних форм. Прекрасна людська думка, втілена в роботі та творіннях праці; це вираження душі народу та людини.
Дуже важливо розвивати те вроджене почуття прекрасного, яке притаманне кожній людині. Справжнє мистецтво є вираженням думки та слова, прагнення світла та знання. Воно відтворює історичну правду, містить у собі ідеал повнокровного та розумного життя, справляє благотворний моральний вплив на людей.
Естетичні ідеї Морріса нерозривно пов’язані з його діяльністю у сфері культурного життя Англії останньої третини XIX ст.
Леся Українка, аналізуючи роман “Вісті нізвідки” , відзначала гуманістичний пафос мрії автора про щасливе майбутнє людства. Водночас вона звернула увагу на певний схематизм образів людей майбутнього та обмеженість уявлень письменника про безконфліктний характер прийдешнього суспільства.
Н. Михальська
(2 votes, average: 3.50 out of 5)