А. П. Чехова відомий нам як письменник-сатирик. Дійсно, важко знайти іншого письменника, здатного настільки ж правдиво висвітити всі сторони життя. Становлення чеховського таланта довелося на 80-е роки – період безвременья, коли ідеали народництва звалилися, а нових ще не існувало.
Чехів і не хотів жити за схемою, він не визнавав ніяких догм і намагався валити їх. У нього не було остаточно сформованого ідеалу майбутнього людини
Чехов дивився на життя й шукав цей ідеал. Він розумів, що потрібно шукати відповідь на питання про сенс життя,
Людська Природа недосконала, а тому дивно було б бачити на землі одних тільки праведників. Думати ж, що на обов’язку літератури лежить викопувати з купи негідників “зерно”, значить заперечувати саме літературу. Художня література тому й називається художньої, що малює життя такою, яка вона є насправді…
Літератор зобов’язаний бороти свою бридливість, мазати свою уяву брудом життя…” От чому Чехова більше залучав
У добутках одного тільки року більше двохсот п’ятдесятьох основних персонажів, які є представниками майже всіх соціальних груп: поміщики, купці, військові – від таємного радника до колезького секретаря, мужики, доктори, музиканти, актори й багато хто інші. Уводячи в дію ці персонажі, Чехов висміював те, що не хотів би бачити у своєму ідеалі. Так, наприклад, дрібний чиновник у зображенні Чехова – це злісна, заздра, нісенітна й боягузлива людина. Звичайно він цілком удоволений умовами свого існування, а якщо й буває іноді незадоволений, те лише тим положенням у чиновницькій ієрархії, що він займає
От чому він найбільше цінує чина й багатство. І ні утворення, ні культура не має сил змінити цю життєву установку чиновника. Черв’яків, наприклад, сидів у кріслах партеру потилиця в потилицю з генералом, але той все-таки був для нього настільки недосяжний і святий, як Бог (“Смерть чиновника”). Тонкий закінчив гімназію, однак, як тільки почув, що друг його дитинства вже таємний радник, відразу “скулився, згорбився, звузився” і “Ваше превосходительство…
Хи-хи-З!” (“Товстий і тонкий”).
Із цього приводу сам Чехов писав: “…Кому далеке життя, хто нездатний до неї, тому більше нічого не залишається, як стати чиновником”. Велике суспільне зло також і в кріпосництві, тому що збереглися не тільки люди, пользовавшиеся привілеями, заповіданими кріпосною епохою, але й мораль, породжена кріпосництвом, ще жила у свідомості й поводженні його сучасників. Колишні кріпаки ще не один рік після скасування кріпосного права по звичці дивилися на поміщика як на пана й уважали себе зобов’язаними виконувати будь-яку його примху. Так, наприклад, Фірс із п’єси “Вишневий сад” з жалем згадує про минулі часи
И якби Карпушка й Матвій не виявили готовності відразу ж приступитися до виконання наказу Трохима Семеновича, то наруга над хлопцем і дівкою могло б і не відбутися (“За яблучка”). Така рабська покора, відчуття своєї незначності також не відповідали моральному ідеалу Чехова. В одному з його листів молодшому братові Михайлу є такі рядки: “Не подобається мені… навіщо ти величаєш особу свою “незначним і непомітним братишкой”.
Незначність своє усвідомиш?
Не всім, брат, Мишам треба б!,1ТЬ однаковим. Незначність своє усвідомлюй, знаєш Де? Перед Бігцем, мабуть, перед розумом, красою, природою, але не перед людьми. Серед людей потрібно усвідомлювати своє достоїнство.
Адже ти не шахрай, чесна людина?
Ну й поважай у собі чесного малого й знай, що чесний малий не незначність”. Не знаходить А. П. Чехов ідеалу й серед персонажів, Що Живуть “футлярної” життям. Беликов – головний герой оповідання “Людина у футлярі”, здавалося б живе за правилами.
Девіз його життя – як би чого не вийшло. Він закував себе в рамки законів, робив тільки те, що дозволен. о
И цей “людина у футлярі” тримала в руках все місто протягом п’ятнадцяти. Він був упевнений, що все повинні надходити тільки за правилами, тим самим ущемляючи волю інших, Беликов не один, таких людей багато. Коллежскад асессор Кирьяков з оповідання “Незвичайні” своїм поводженням кривдить інших, але це не через Егоїзм або ще яких-небудь інших поганих нахилів.
Навпроти, “він чесний, справедливий, розважливий, розумно ощадливий… чеснот у нього набагато більше, ніж недоліків…
” – так говорить його дружина ((юхоже, що Чехов не сумнівається в правдивості її Сдов). Кирьяков черствий і суворий тому, що безкорисливо й самовіддано служить безсумнівному принципу, у цьому провина героїв, але й виправдання. Ми бачимо, що вся справа не стільки в цих людях, скільки в моралі, визначеної сформованими життєвими підвалинами
Але Чехов почував, що форми життя сучасної йому Росії вичерпані, і сам він був вільний від цих форм. Він уже гостро почував поштовхи нового життя, хоча, як я вже говорила, не бачив точно, який вона буде. Він сподівався, що нове життя буде гармонічна, що не ущемляє правий людини
У його добутках з’являються нові персонажі, більше близькі до морального ідеалу письменника. На думку Чехова, до числа гарних людей можна віднести Незалежної, стійкої людини, що віддає себе праці, що здатний нести відповідальність. Тут можна навести як приклад Аню (“Вишневий сад”) і Надю (“Наречена”).
Надя – наречена нового життя: вона залишає рідний будинок, кидає нареченого, щоб зануритися в нове життя, коли можна буде прямо й сміло дивитися в очі долі, усвідомлювати себе правим, бути веселим, вільним. Аня також є образом весни, тобто образом майбутнього
Саме вона зможе вступити в це Майбутнє. Таким чином, ми прийшли до висновку, що конкретного морального ідеалу в А. П. Чехова не було, але він бачив, чого не повинне бути в новій людині, що псує наше життя. Вірність правді була причиною широкого визнання його серед сучасників
Вони зрозуміли, що кожний Твір Чехова – про їх, про усім, що самі вони, здається, почувають. Сувора правда його добутків – це правда самого життя. Важко осягти загальний зміст чеховської Творчості, куди й до чого він кличе читача, але головне можна зрозуміти: він кличе до нового життя, у якій не буде лицемірства, обмеженості, зла, тобто А. П. Чехов кличе до змін. “Головне – перевернути життя”, – говорить його вустами герой оповідання “Наречена”.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)