У відомого англійського письменника, поета і драматурга Оскара Уайльда було недовге і трагічне життя. У його творчості талановито і найбільш повно відобразився вплив популярної у ті часи художньо-філософської течії – естетизму. Ця течія виникла в Англії у другій половині XIX століття. Послідовники естетизму відстоювали у своїй творчості принципи “мистецтва для мистецтва” і щиро вважали, що літературні твори обов’язково повинні виконувати місію морального розвитку, вчити справедливості і добру сучасників, які стали зовсім байдужими
За їхніми думками мистецтво у всі часи повинне служити красі.
Достатньо яскраво теоретичні принципи естетизму відображені у романі “Портрет Доріана Грея”. В центрі цього твору три головних персонажі. Це художник Базіл Холлуорд, який понад усе цінує мистецтво, його кращий друг лорд Генрі, цинічний і порочний аристократ та молодий, дуже вродливий юнак Доріан Грей.
Усе починається з того, що лорд Генрі одного разу приходить у майстерню Холлуорда і застає там художника, який працює над портретом красеня Доріана. Незабаром у майстерню приходить і сам натурник. З часом роботу
Розчулений враженням юнака від портрета, автор дарує юнаку свою роботу.
А ось лорда Генрі вражає не портрет, а краса самого хлопця. Захопившись цією красою, він пропонує юнакові разом з ним взяти участь у розвагах тогочасної аристократії. Художник усіма силами намагається захистити юнака від падіння у моральну прірву, але той його не слухає і з головою поринає у круговерть світського життя. Доріан закохується у молоду актрису Сібіл Вейн, яка на той час талановито виконує ролі у відомих п’єсах, але грає у бідному театрі.
З часом молоді закохані вирішують одружитися і для того, щоб познайомити своїх друзів з нареченою, юнак запрошує їх на виставу з участю Сібіл. Дівчина захоплена своїм почуттям до Доріана, але вона вважає, що грати кохання на сцені немає ніякого сенсу. І виходить так, що роль Джульєтти актриса повністю провалює. Художник від щирого серця співчуває Доріану, а ось лорд Генрі цинічно з нього жартує.
У запалі юнак кричить своїй нареченій: “Ви вбили мою любов!”, бо він вважає, що мистецтво та реальне життя повинні бути між собою нерозривно пов’язані.
Всю ніч Доріан Грей блукає пустельними вулицями Лондона, а на ранок все ж таки вирішує помиритися з Сесіл. Та виявляється, що зопалу сказані ним слова на учорашній виставі привели до самогубства його коханої. А дивлячись на свій портрет, юнак з жахом помічає, що на ньому з’явилася різка зморшка, якої до того там точно не було.
Після цього О. Уайльд розповідає про наступні двадцять років життя Доріана Грея, які пройшли у безрозсудній круговерті постійних розваг та привели героя до морального падіння, до закоханості у особисту красу та повного занепаду душі. Портрет Доріана Грея вже давно опинився захованим, бо вродливе обличчя юнака перетворилося на ньому у потворне обличчя сластолюбного старця. Та Доріан не бачить своєї провини, у тому, що з ним сталося, він звинувачує лише художника та його роботу. У припадку люті Доріан Грей вбиває Базіла Холлуорда, а свого компаньйона, шантажуючи страшною таємницею, примушує розчинити тіло художника в азотній кислоті. На портреті відбивається слід і від цього страшного злочину.
Доріан заздрить всім, навіть своєму компаньйонові, який після участі у жахливому злочину знайшов у собі сили покінчити життя самогубством, навіть лорду Генрі, циніку, який потопає у пороках, але при тому вважає, що будь-який злочин – це вже занадто. Грей кидається на портрет, прагнучи знищити його. Згодом слуги знаходять тіло потворного старця, одягненого в одяг Доріана, поруч із портретом, на якому зображений прекрасний юнак.
Незважаючи на те, що деяким читачам роман О. Уайльда “Портрет Доріана Грея” може здатися аморальним, бо він пронизаний аморальністю життя представників тогочасного вищого суспільства. Але насправді він має набагато більший схований зміст, бо на тлі пороків автор відстоює надзвичайну силу мистецтва і доводить нам, що хоча реальне життя може бути огидним, людину завжди здатне врятувати мистецтво, яке відтворює красу і яке непідвласне ні моральним законам, ні часу. Отже, на мій погляд, сумна історія життя Доріана Грея – це глибоко моральна та повчальна оповідь, яка є актуальною і сьогодні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)