Яскравим підтвердженням таланта письменника є Казки самого К. И. Чуковського. В 1922 році він написав “Мойдодир”, “Тараканище”, в 1924 році з’явилася “Муха-Цокотуха”, до 1925- 1926 років ставляться “Бармалей”, “Телефон”, “Федорино горі”. Кожна казка К. И. Чуковського має свій завершений сюжет, в основі конфлікту лежить, як правило, боротьба добра зі злом. Ідея казки й полягає в перемозі добра над злом, у торжестві щастя, світлого початку. Дія “Мойдодира”, як і більшості казок Чуковського, починається стрімко:
Що
Виявляється, Мойдодир не терпить грязнуль… Спочатку він докоряє мальчика-грязнулю, потім переходить до погроз і, нарешті, іде в настання: рушив на нього мочалки, щітки, мило… Грязнуля біжить, намагається увернутися від мочалки…
Здавалося б, порятунку ні, але “назустріч мій гарний, мій улюблений Крокодил”, що “мочалку, немов галку, немов галку, проковтнув”. Але й улюблений Крокодил жадає від хлопчика того ж, а інакше, говорить, “розтопчу й проглочу”. І нарешті, радісний гімн на честь води:
Давайте
Правда, на відміну від інших казок тут герой, здавалося б, зазнає поразки, але казка вчила й учить маленького слухача цінувати й розуміти теперішніх, вимогливих друзів: Мойдодир не ворог, навпаки, він допоміг хлопчикові здобути перемогу над своїми дурними звичками
Казка “Телефон” відрізняється тим, що в ній немає гострого, динамічного сюжету й наскрізної дії. Вона складається з декількох забавних телефонних розмов, як би самостійних фрагментів. Це прекрасний текст до гри в “зіпсований” телефон. Послідовність у запам’ятовуванні цих розмов зовсім не обов’язкова, тому що в грі дитина обирає проспівай порядок
(2 votes, average: 3.00 out of 5)