Твір по п’єсі И. Карпенка-Карого “Хазяїн”. П’єса “Хазяїн” – художнє продовження “Ста тисяч” – комедії, що була написана в 1889 році. Там бере початок образи Терентія Гавриловича Міхура
Ця соціальна комедія розкриває класові розбіжності суспільного буття, показує все те, що заважає суспільному розвитку. Поступово на арену громадського життя виходять певні типи, уже з новими поглядами. Початок XX сторіччя це період, коли відбувається активне розшарування селянства. Одні – убожіли, інші – росли як на дріжджах.
Для нього “аби тільки бариш, те всі можна!” Його радують слухи про голод, адже це обіцяє більші прибутки. У нього кілька господарств де працюють робітники; він має тисячі пудів зерна, випасає на своїх полях чужих овець… І от тепер – він мільйонер. Здавалося б, треба зупинитися. А де там! Його хазяйське колесо викувало феногенов, лихтаренков, для яких у світі наживи нічого святого немає.
Вони, як і хазяїн, хочуть “користь витягнути, хоча б И зубами довелося тягти”.
Досить правдиво, на мій погляд, драматург говорить
Увесь світ стає ареною для купівлі-продажу. Якщо людина не має моралі, не захищений культурою, духовністю, вона приведе не тільки себе, а навіть свою країну до прірви, як влучно помітив це в п’єсі пан Золотницкий у монолозі з метафорою безводної Хмари – бездуховного суспільства користолюбців
Моральна деградація Міхура робить його психологічним жебраком, приводить до комічного й трагічному разом з тим кінцю. Погоня за грішми перетворює його в безжалісного звіра. Він лає свого помічника Зеленского, що ще не повністю відібрав землю майнуловских мужиків, говорячи йому в докір: “умови люди роблять”.
З радістю готовий скористатися Міхур лихом людини: скуповує за безцінь у збанкрутілих селян овець. Відкидаючи добродійність, Міхур дає грошей на притулок, а от до культури йому абсолютно байдуже, тому що на ній капітал не заробиш. Помірний мільйонер зовсім не є дурним і неосвіченим, йому зручно себе так подавати. У Терентія Гавриловича, виходить, немає ні мети, ні перспективи подальшого розвитку
П’єса “Хазяїн” актуальний і сьогодні. І, можливо, саме сьогодні, а ніяк не раніше. Сьогодні, на жаль, багатьма людьми опанувало “стяжання заради стяжання”. Перекреслюються ідеали, духовність, менталітет, нарешті – Майбутнє України. Так, риси поводження Міхура дуже нагадують “нових росіян”, “нових народу”, які для власного збагачення не вибирають засобів, не підкоряються законам честі й моралі.
До чого ж ми дійдемо? П’єса закінчилася фізичною й моральною загибеллю головного персонажа. Причина цього – дії наосліп.
Чи коштує тим, хто по трупах іде до збагачення, негайно задуматися над завтрашнім днем?!
(2 votes, average: 5.00 out of 5)