М. А. Светлов (1903-1964). Михайло Аркадійович Светлов – один із представників героїко-романтичної поезії, що зародилася в 1920-і роки. Як і Э. Багрицкий, Н. Тихонов і інші поети, Светлов був учасником громадянської війни. Мрії про всесвітнє щастя, що нібито несе із собою російська революція, сприяли народженню знаменитої светловской “Гренади” (1926).
В 1930-і роки був створений інший шедевр поета – “Каховка”. Обоє добутку стали піснями й придбали популярність.
Светлову належать збірники “Книги віршів” (1929), “Вибрані вірші”
У роки Великої Вітчизняної війни Светлов був кореспондентом на Ленінградському фронті, писав вірші про героях-панфиловцах, про партизанку Лізі Чайкіній. Самий значний його добуток цього років – вірш “Італієць” (1943).
Після багаторічного мовчання в 1959 році з виходом книги віршів “Обрій”, відбулося як би друге народження поета: вийшов ще один збірник – “Мисливський будиночок” (1964), а за книгу “Вірші останнього років” (1966) Светлову була присуджена Ленінська премія.
“Новий” Светлов
Такі його “Радянські старі”, “Розмова”, “Павлові Антокольському” і ін. Пафос і простота, шляхетність і природність, іронічність і скромність органічно зливаються в поезії Светлова.