Дія розвертається в Німеччині XVIII в., при дворі одного з німецьких герцогів. Син президента фон Вальтера закоханий у дочку простого музиканта Луїзу Міллер. Її батько ставиться до цього з недовірою, тому що шлюб аристократа з мішанкою неможливий. На руку Луїзи претендує й секретар президента – Вурм, він уже давно відвідує будинок Миллеров, але дівчина не випробовує до нього ніяких почуттів. Сам музикант розуміє, що Вурм більше підходяща партія для Луїзи, хоча він Міллерові й не по серцю, але останнє слово тут за самою дочкою, батько не збирається
Скороминуще почуття, можливо, навіть поява на світло здорового побічного онука – все це не новина у дворянському світі. Для свого сина г-н президент підготував іншу долю. Він хоче женити його на леді Мильфорд, фаворитці герцога, щоб мати можливість через неї опанувати довірою герцога.
Звістка секретаря змушує фон Вальтера прискорити хід подій: про своє Майбутнє одруження син повинен довідатися негайно.
Вертається додому Фердинанд. Батько намагається
Майор фон Вальтер відмовляється від речення батька взяти в дружин “привілейовану спокусницю”, йому противні делишки президента й те, як він їх “обробляє* при дворі герцога. Місце біля трону його не приваблює. Тоді президент пропонує Фердинанду женитися на графині Остгейм, що з їхнього кола, але в той же час не опорочила себе дурною репутацією.
Парубок знову не згодний, виявляється, він не любить графиню. Намагаючись зломити впертість сина, фон Вальтер наказує йому відвідати леді Мильфорд, звістка про його майбутній шлюб з якої вже рознесено по всьому місту
Фердинанд уривається в будинок леді Мильфорд. Він обвинувачує її, що вона хоче своїм заміжжям з ним збезчестити його. Тоді Емілія, що таємно закохана в майора, розповідає йому історію свого життя.
Потомствена герцогиня Норфольк, вона змушена була бігти з Англії, залишивши там весь свій стан. Рідних у неї не залишилося. Герцог скористався її молодістю й недосвідченістю й перетворив у свою дорогу іграшку.
Фердинанд кається у своїй брутальності, але повідомляє її, що не має сил женитися на ній, тому що любить дочка музиканта Луїзу Міллер. Валять всі плани Емілії на особисте щастя. “Ви губите себе, мене й ще третя особа”, – говорить вона майорові. Леді Мильфорд не може відмовитися від шлюбу з Фердинандом, тому що їй “не змити ганьби”, якщо підданого герцога відкине неї, тому вся вага боротьби лягає на плечі майора
Президент фон Вальтер є в будинок музиканта. Він намагається принизити Луїзу, називаючи її продажною дівкою, що спритно затягла у свої мережі сина дворянина. Однак, упоравшись із першим хвилюванням, музикант і його дочка шануються, вони не соромляться свого походження. Міллер у відповідь на залякування фон Вальтера навіть указує йому на двері.
Тоді президент хоче заарештувати Луїзу і її матір і прикувати їх до ганебного стовпа, а самого музиканта кинути в острог. Підоспілий вчасно Фердинанд шпагою захищає свою кохану, він ранить поліцейських, але це не допомагає. Йому нічого не залишається, як удатися до “диявольського засобу”, він шепотить на вухо батькові, що розповість всій столиці, як він забрав свого попередника. Президент у жаху залишає будинок Міллера
Вихід зі сформованої ситуації йому підказує підступний секретар Вурм. Він пропонує зіграти на почутті ревнощів Фердинанда, підкинувши йому записку, написану Луїзою до вигаданого коханого. Це повинне схилити сина до одруження на леді Мильфорд. Підставним коханим Луїзи президент умовив стати гофмаршала фон Кальба, що разом з ним становив фальшиві листи й звіти, щоб забрати з поста його попередника
Вурм відправляється до Луїзи. Він повідомляє її, що її батько в острозі і йому загрожує кримінальний процес, а мати в работном будинку. Слухняна дочка може звільнити їх, якщо напише під диктування Вурма лист, а також прийме присягу визнавати цей лист добровільним.
Луїза погоджується. Лист, “загублене” фон Кальбом, попадає в руки до Фердинанду, той викликає гофмаршала на дуель. Боягузливий фон Кальб намагається все пояснити майорові, але пристрасть заважає тому почути відверте визнання
Тим часом леді Мильфорд улаштовує у своєму будинку зустріну з Луїзою. Вона хотіла принизити дівчину, запропонувавши їй у себе місце камеристки. Але дочка музиканта проявляє таку шляхетність стосовно суперниці, що принижена Емілія залишає місто. Вона біжить в Англію, роздавши все своє майно слугам
Пережившая так багато за останні дні Луїза хоче покінчити з життям, але додому вертається її старий батько. Слізьми йому вдається відговорити дочка від страшного вчинку, з’являється Фердинанд. Він показує Луїзі лист.
Дочка Міллера не заперечує, що воно написано її рукою. Майор поза собою, він просить Луїзу принести йому лимонаду, музиканта ж посилає до президента фон Вальтерові із проханням передати від нього лист і сказати, що він не прийде до вечері. Залишившись наодинці зі своєї улюбленої, Фердинанд непомітно додає в лимонад отрута, п’є сам і дає страшне зілля Луїзі. Майбутня смерть знімає печатку клятви з вуст Луїзи, і вона зізнається, що написала записку за наказом президента, щоб урятувати свого батька від в’язниці.
Фердинанд у жаху, Луїза вмирає. У кімнату вбігають фон Вальтер і старий Міллер. Фердинанд обвинувачує свого батька в смерті безневинної дівчини, той указує на Вурма.
З’являється поліція, Вурма заарештовують, але він не має наміру всю провину брати на себе. Фердинанд умирає, перед смертю він прощає батька
Е. А. Коркмазова
(1 votes, average: 5.00 out of 5)