Разом із Чернишевським боровся за прогресивну російську літературу в середині XIX століття. Більше 50 статей і рецензій про дитячу літературу написане їм з 1857 по 1860 рік. У них відбилися найважливіші його погляди на реалізм, ідейність і народності літератури. Статті Добролюбова стосуються питань дитячої літератури в тісному зв’язку із проблемою виховання громадянина, освіченого людину й борця за звільнення народу. Він призивав виховувати дітей так, щоб вони могли перемогти в боротьбі “зі злом і неправдою”.
Необхідно також, підкреслював
Добролюбов зв’язував боротьбу за виховання й освіту дітей з народу з вимогою поліпшити положення народу. Важливу роль у перетворенні громадського життя повинна зіграти Література, що здатна допомогти людині знайти “нові сили для діяльності чесної й корисної”. Критик уважав основними рисами добутків для дітей зв’язок з життям, прагнення навчити дітей самостійно мислити. Необхідно також, на його думку, викладати матеріал цікаво, яскраво, захоплюючи дитячу уяву
У середині XIX століття з’являється багато науково-популярних
Добролюбов піклувався про пропаганду різних знань у дитячій літературі. Позитивну оцінку критика викликають такі науково-популярні книги, у яких даються достовірні наукові відомості, утримується багатий пізнавальний матеріал. Однієї з подібних книг він уважав “Бесіди з дітьми” А. Пчельниковой. Він хвалить книгу А. Пчельниковой як один з найкращих добутків науково-популярного жанру для дітей, схвалює її наукову цінність, простоту й природність стилю. Добролюбов відзначає, що автор – прогресивна жінка.
Пчельникова розповідає про домашнє господарство, знайомить із виробництвом хліба в булочній; дає зображення праці тесль, столярів. Добролюбов високо оцінює книгу за те, що вона виховує повагу ктруду.
Критик говорив про необхідність викладати наукові відомості точно, просто, яскраво. Він відкидає “Загальну древню історію в оповіданнях для дітей”, написану А. Деревицкой, за сухий перелік імен і дат, за відмову від спроби пояснити історичні події. Добролюбов іронічно висміює висновки, до яких вона хоче привести своїх читачів: “Отже, головне для всякого хоробрість і сила, а істина й справедливість для деяких…”.
Багато статей присвятив Добролюбов рецензуванню книг закордонних письменників. Він боровся проти нелюдської й жорстокої моралі деяких перекладних книг. Так, критик уважає зовсім неприйнятної для дітей книгу французького письменника Руа ” Історія лицарства”, у якій завжди перемагають груба сила, неуцтво.
Він пише, що книга шкідлива, тому що вчить юнкерству, погоні за шпорами, кар’єризму. Він призиває зображувати “не солдатську історію, а що-небудь більше мирну й цивільне: історію французьких селян, міських громад, відродження мистецтв і наук, гражданственное розвиток Англії…”.
У літературі Добролюбов хотів бачити твердження гуманістичних ідей революційних демократів. Він віддавав перевагу таким книгам, у яких діти можуть одержати “корисні зразки або принаймні предмети для корисних міркувань”3.
Критик схвалює книгу німецького письменника Нирица “Пригоди маленького барабанщика, або Загибель французів у Росії в 1812 році”. Він уважає, що це одна із кращих книжок для дітей, грамотно, просто й цікаво написана. Добролюбов позитивно оцінює гуманізм книги Нирица. Герой її – чотирнадцятилітній хлопчик Август пройшов з армією Наполеона важкий шлях поразки й пережив багато сумних пригод
Добролюбов Виступав з вимогою єдності змісту й форми художнього твору для дітей. Він вважав за необхідне створювати повнокровні, яскраві образи передових людей, борців за щастя народу. Вимагав розвивати дитячу уяву й будити поетичне почуття в дітях насамперед російськими народними казками, а також казками братів Гримм, Гауфа, Андерсена
Добролюбов надавав величезного значення вибору книг для дитячого читання. Він називав у першу чергу твору А. С. Пушкіна, Н. В. Гоголя, А. В. Кольцова, И. С. Тургенєва, Н. А. Некрасова, И. А. Гончарова, Л. Н. Толстого. Із книг закордонних письменників він рекомендував читати ті, які відрізнялися соціальною гостротою, насамперед добутку Ч. Диккенса, Г. Бичер-Стоу, Жорж Санд, X. К. Андерсена
Добролюбов Боровся за те, щоб у дитячій книзі були видні чітка авторська позиція й головна ідея, що допомогла б авторові знайти єдність між окремими частинами добутку, вибрати цікаві й корисні для дітей факти. Дитячі книги повинні мати прогресивні ідеї, що допомагають виховувати нове покоління в революційному дусі. Не потрібні загальні описи – дітям варто давати конкретні картини життя, перейняті живим почуттям автора, а не загальними міркуваннями.
Добролюбов виступав проти повчальності дитячої літератури того періоду, проти “морального хвостика, що іноді так далеко заходить в оповідання, що становить весь хребетний стовп його.
Критик викривав ідеї покірності й бездумного підпорядкування влади, якими були просочені книги реакційних дитячих письменників. Рецензуючи нове видання віршів Б. Федорова, критик розкриває огидну дворянско-чиновничио сутність його “поздоровлень”.
У книзі Добролюбова створений яскравий, живий образ людини, гідного наслідування. Автор показує невдачі й прикрості його життя, розкриває його мрії, прагнення, щиру любов до мистецтва. Книга про Кольцове, як говорить Добролюбов, “клопоче про розвиток самостійності в дітях, і тільки такий розвиток уважає істинно корисним”. Це не просто нарис про життя й творчість чудового поета-демократа, що вийшов з народу, але й глибоко полемічний добуток, спрямований проти традиційної дворянської біографічної літератури
Добролюбов підкреслює в Кольцове активне прагнення до дії, до Творчості, поетичну гостроту розуму. Він відзначає типову для російського народу самовідданість таланта цього поета: “…він і в поезії, як у всім житті своєї, виражає переконання, що потрібно боротися з обставинами й що безтурботність неодмінно веде до ліні й приспання”. Автор висловив переконання в тім, що вірші Кольцова вперше познайомили читача з думками, надіями, прагненнями народу, тому що вони були створенням поета, “коротко знайомого з побутом народу, людини, що жили його життям і мало до неї повне співчуття” .
У своїх статтях і рецензіях Про літературу Добролюбов розвивав погляди Бєлінського й Чернишевського. Він призивав прогресивних дитячих письменників не обмежуватися зображенням сьогодення, а кликати читачів уперед, розвивати їхню фантазію, віру у світле Майбутнє, виховувати в дітях якості, необхідні для нової людини – борця