Одного разу ми з хлопцями пішли купатися на річку. Раптом ми побачили на небі зірку, яка швидко падала. “Загадай бажання, – сказав Юрась. – Моя мати каже, що як загадаєш бажання в той час, коли падає зірка, це бажання здійсниться”. “Бажаю, щоб про мене написали в газеті”, – подумав я і всміхнувся. Я не вірив у ці прикмети.
Мій тато казав, що це забобони та обскурантизм.
Аж ось зірка зникла, і ми почули вибух страшенної сили. Подивившись туди, де вибухнуло, ми побачили дим та вогонь. Це горів ліс. “Побігли туди, – каже Петро.
Згодом дощ також припинився, і ми пішли далі. Коли бачимо, лежить камінь дивовижної форми; пін нагадував величезне яйце якогось дивовижного птаха. За кольором він нагадував морський камінь – світло-сірий з рожевими прожилками. “Це метеорит, – сказав Петро. – Це і є падаюча зірка, яку ми бачили. Давайте візьмемо цей камінь із собою”. Але це було неможливо.
Камінь був дуже важкий та ще й гарячий. Треба швидше йти додому та викликати
Ми прийшли додому вже ввечері. На другий день до лісу приїхали фахівці й повезли метеорит, а в газеті ми побачили замітку “Діти знайшли метеорит”. “Таки виконалося бажання”, – подумав я.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)