МЕНЧИЦЬ ВОЛОДИМИР (псевд. – Господар; 1837, м. Вчорайше, тепер с. Ружинського р-ну Житомирської обл. – березень 1916, Київ) – фольклорист, етнограф, просвітитель.
Навчався в Київській духовній академії. Завдяки самоосвіті та перебуванню в країнах Центральної Європи, зокрема Австро-Угорщині та Німеччині, вивчив кілька сучасних іноземних мов – слов’янських, германських, романських. Лінгвістичне обдарування сприяло засвоєнню давньогрецької та латинської мов, а також санскриту. В 60-х роках, захопившись українофільським культурницьким
Пізніше багато подорожував по Україні, збирав фольклорні матеріали, вивчав народний побут, звичаї, обряди, вів культурологічну та просвітительську діяльність. У 60-70-х роках організував публічну бібліотеку в Житомирі, пізніше відкрив книгарні в Бердичеві, Києві, Єлисаветграді, Херсоні, Миколаєві. Живучи у 80-х роках у Єлисаветграді, діяльно працював у міській українській Громаді, підгримував розгортання українського театрального життя.
У збірнику “Малоруські народні перекази і оповідання”, виданому 1876 р. М. Драгомановим,
М. Драгоманов у 1887 р. досліджував записану фольклористом “Віршу про багатого мужика Гаврила”, в якій йдеться про освячення цапа.
Літ.: Драгоманов М. Два українські “фабльо” та їх жерела // Драгоманов М. Розвідки про українську народну словесність і письменство: У 2 т. Л., 1900. Т. 2; Бракер Н. Володимир Амвросієвич Менчиц (1837 – 1916 рр.) // За сто літ. К., 1929. Кн. 4; Стеценко Л. Ф. В. А. Менчиць // Нар. творчість та етнографія.
1966. № 2; Грушевський М. Спомини // Київ. 1988. № 9.
С. Білокінь
(1 votes, average: 5.00 out of 5)