Мацуо Басьо Хокку

Мацуо Басьо Хокку Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990 На голій гілці

Самотній ворон тихо старіє. Осінній вечір. Як шумить-гуде банан, Як у кадуб капа дощ,-

Чую цілу ніч. Холод, ніч, нудьга… Чути плюскоти весла Десь од берега.

Вдача Оттакий я єсть: Глянь на росяні дзвонки – То й сніданок весь. Пущу коня вбрід – Полегесеньку впишусь

В літній краєвид. На старім ставку Жаба в воду плюснула – Чули ви таку? Гедзь на будяку: Ти стривай, не клюй його,

Горобейчику! Степу рівнява

– Ніде оку зачепитись. Жайворон співа. Я заріс, як щіть.

А худий який, блідий! Весняні дощі… Видиться мені: Плаче з місяцем стара В гірській глушині.

Вже й по маю – ах! Птахи плачуть, а у риб Сльози на очах. Трава-мурава…

Узялася сном-марою Слава бойова. Тиша, мир і лад.

Десь там тоне межи скель Цвіркотня цикад. Осінь із дощем… Навіть мавпа лісова Вкрилась би плащем.

Старий відлюдник Зсохнеться ось-ось, Як узимку на шнурку Димлений лосось. Окуні морські

Зуби щирять із полиць: В лавці холодно… Крук – немилий птах, Але як милує зір В ранішніх снігах!

Рушу, й раптом – хить! Ухоплюсь

за колосок… Це розлуки мить.

Чистий водоспад… 3 ярих сосен глиця в воду Падає улад.

Побравши ціпки, Зійшлись діди сивочолі Усі на гробки. Хризантеми пах…

У кумирнях з прадавен Темні лики Будд. Довгий, довгий шлях – І ніхто не йде навстріч,

Лиш осіння ніч… Чом так постaрів Я цеї осені?

Птиці, хмари. Осінь-праосінь… Як там живе сусіда? Не знаю зовсім.

В мандрах я знеміг. Полем паленим шуга Сон мій – чи юга? Десять літ тут жив.

Едо! Я іду. Прощай! Ти – мій рідний край. Мавпа зойкне – співчуття…

А як плаче в непогідь Кинуте дитя? ПАСМО ВОЛОССЯ ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ Цілував би – жаль: Од моїх пекучих сліз Іней піде в тань…

Рік кінчивсь, а мандри ні: Далі в стоптаних сандалях, В зношенім брилі… Жаль на серце впав: При дорозі рожі цвіт

Кінь мій общипав… Я, метеличок, Собі крильця обірву: На, цвіти, мачок! Мандрівник – і все:

Це тепер моє ім’я. Йде осінній дощ. Берег високий. Потішив мені душу Самотній сокіл.

Із далеких літ Скільки всього нагадав Цей вишневий цвіт!

Тяжка година! До нічлігу ледь добрів – Цвіте гордина! Квіття горове

Шелевіє-шелестить… Водоспад реве. Зозулі рoзспів В передсвітанні тоне. Далекий острів.

Чужина чужа – Знов мандрую у світи… Мжить осіння мжа. В мандрах десь і вмру… Вітер в душу наганя

Холод і журу. Кулюсь на коні: Тінь моя коцюрбиться Мовчки по землі.

Журавель знеміг, На холодне поле впав… Мандрівця нічліг.

Сакура стара – Невже справді зацвіла? Спогад, ніби дим… Ніч шляхи мела:

Скільки снігу там зосталось Після помела! Виходжу з Кінчy, Мов із мушлі той м’якун. Осінь наскінчу.

Он рибалка-птах: Любо глянуть, як пірна, Але й сумно – ах! Чистота Білий лотос-цвіт:

Не цурається багна, Із якого зріс. Червень на порі. Хмари-тучі залягли

На Бурли-горі. Стань, мандрівцю, глянь: Попід тином оно-но

Сірики цвітуть! Чи весна прийшла, Чи старий минувся рік?

Святоблива ніч.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)
Мацуо Басьо Хокку