У світовому мистецтві є теми й образи, які хвилювали людей протягом багатьох століть і будуть хвилювати завжди. Одна з таких вічних тем – нескінченний двобій добра зі злом, що виражається в протистоянні Бога й Сатани. Найбільші майстри мистецтва міркували у своїх добутках про причини й суть цього протиборства, билися над питаннями: чи вічно зло? як його перемогти? де брати сили, щоб уникнути спокус?
Образ Демона хвилював М. Ю. Лєрмонтова з юного віку й не залишав його протягом всього творчого життя. Ще в стінах Московського Шляхетного пансіону
Творчий процес був болісний. Мінявся не раз жанровий задум: ранні віршовані начерки перемежовуються замітками, що свідчать про коливання автора між лироепическим оповіданням, прозою або сатиричною повістю у віршах про пригоди злого духу. Від редакції до редакції змінювалися місце дії й характер героя. І лише до останнього варіанта 1839 року остаточно визначився задум, ідейне зерно якого висловилося в першому рядку поеми: “Сумний Демон, дух изгнанья…”
И гордий демон не відстане,
Поки живу я, від мене…
Поема М. Ю. Лєрмонтова – сложнейшее філософський добуток, повний міркувань про добро й зло, про життя й смерть, про землю й небо, про гордість і презирство до людей, про ненависть і любов. Усе піддається в ній сумніву, у ній звучать гіркі слова про життя людей і їхніх пороків, розкривається трагізм безвір’я, гордині, изгнанничества.
Перед нами на уроці коштує мета, по складності своїй відповідній поемі Лєрмонтова: уважно вчитуючись у текст добутку, проникнути в задум автора, простежити за художнім рішенням вічних проблем, збагатити себе духовно й морально.
Поема “Демон” починається рядком, що незмінної зберігалася у всіх редакціях цього добутку:
Сумний Демон,
Дух изгнанья…
Визначення “сумний” є ключовим для розуміння сутності Демона: у його душі нерозв’язний конфлікт, він раздираем суперечливими почуттями.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)