Ми тут зросли, нам тут співали Розмріяні ліси й поля; Ми тут жили і тут вмирали.
Це наша батьківська земля. / П. Карманський / Задумаймося… Досить тісний зв’язок існує між людиною і природою. І людина, і рослина для того, щоб вижити, пускає глибоко свої корені на тій землі, де народилася й живе. Для кожного з нас найсвятішими є слова: мати, батьківщина.
Адже батьківщина, на мою думку, – це не тільки наша країна, а й рідна домівка, і те місце, де народився, виріс, де вперше почув лагідну мамину колискову, де минули найкращі роки твого життя,
Воно постійно вносить свої корективи. І хто знає, як складеться життя у майбутньому. Але я переконаний, де б ти не жив, куди б не закинула тебе доля, отой солодкий та коханий дим рідного краю має бути завжди з тобою. Мені здається, що мандрівка в минуле, до рідних батьківських стежинок – це не мода і не забаганка, а людська потреба, яка освячується духовними витоками, громадянським обов’язком.