Рідна земля для кожної людини с найдорожчою і найсвятішою. Саме рідна земля давала поетам натхнення й віру в завтрашній день, в неї прохали вони мужності й Сили, щоб творити “пісні солов’їні”. Ніжне почуття до рідної землі бентежило й видатного українського поета Володимира Сосюру:
Є любов до сестри, і до матері, і до дружини.
Є багато любові, та найдужча й найвища з усіх,
Непогасна, як вічність, до тебе – моя Україно,
Що зростила мене в голубому розгоні доріг.
(В. Сосюра. “Перед битвою”)
“Люблю України кохане
Рідний край вони любили щиро і віддано – “і в щастя мить, і у негоду”, хоча іноді і не вистачало сили, щоб оборонити його від численних ворогів. Але попри всі нещастя, які зазнавала Україна, наші предки вберегли мову свою, культуру і рідну землю.
Ми благословляємо “той день і час, коли прослалась килимами земля, яку сходив
У тій скарбниці знайдемо і “гарячу душу Кобзаря”, і “Енеїди” владний сміх”, і “молоток “Каменяра”, і “струни Лисенка живії”. Усіх цих видатних українців об’єднувала думка про незламність духу нашого народу, про його незнищенність:
Ні! Сили на землі нема
І сили на землі не буде,
Щоб потягти нас до ярма,
Щоб потоптати наші груди…
(Максим Рильський. “Слово…”)
Максим Рильський і Володимир Сосюра писали в ті часи, коли ставлення до української мови і культури було зневажливим, у часи ідеологічного терору. Але митці все одне прагнули нагадати народові, хто він с і для чого живе. Поезії “Мова” та “Любіть Україну” ішли разом тернистим шляхом до серця читача – обидві палкі і променисті, сповнені прекрасних патріотичних почуттів.
Україні присвятили і свою творчість, і навіть власне життя митці “розстріляного відродження” і за це “пішли у небуття, як дим”. Про своїх побратимів з великим душевним болем Володимир Сосюра написав хвилюючу поему “Розстріляне безсмертя”.
Страшний пройшли ми, друзі, час,
Гак, як живі вони між нас
І будуть жити на горе кату!
Безсмертя ж бо не розстріляти!
Українські митці завжди вірили в майбутнє, в щасливу днину, в невмирущість духу народу та України.