Микола Вінграновський народився в місті Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. І з дитинства відчував сильний зв’язок з оточуючей його красою природи. Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього, захоплюються його неповторністю.
Одним з таких письменників є Микола Вінграновський. У поезії “Грім” яскраво відтворена картина літної грози. Зазвичай грім лякає людей, але у цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає дітям зібрати врожай обтрусити гілки слив, груш:
І натрусив
Щоб легше було сливі.
Навіть буркотіння грому, яке поет передає словами зі звуком “р”, с буркотінням дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий. Багатьом з нас відома ця життєва картина.
Людина безсумнівно є такою ж часточкою природи, як рослини і тварини. Коли людина розуміє це і піклується про природу, то природа неодмінно віддячить їй. У оповіданні “Первінка” ми бачимо, що люди і тварини потрібні одні одним, щоб вижити в тяжких умовах.
Адже коли Велика Вітчизняна війна наближалася до завершення, в зруйнованому, голодному селі жінки та діти з нетерпінням очікували
У цей час і діти дорослішали раніше: “Миколка мав усього років дванадцять. Мати… купити корову мусила доручити Миколці”. І хлопчик був повинен впоратись з таким нелегким завданням!
Головний герой оповідання – Миколка стає справжній голова сім’ї, що відчуває відповідальність та дбає про молодших братика і сестричку, про хвору матір.
Особливо торкається душі читача епізод купівлі корови Миколкою та їхня мандрівка додому: “Тепер вона була його, їхня, домашня, і з цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя”.
Хлопець, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю родини “корівкою”:
“Миколка глянув у темно-голубі корівчині очі і спитав:
– А як тебе звати? –
Корівка кліпнула, і в її очах на мить промайнуло щось…”
Ще один повноправний герой оповідання – пес на ім’я Собака. Безпритульна тварина, що прибилася до людей і знайшла в них не лише нових господарів, ай друзів.
Закінчується оповідання символічною картиною весняної сівби, в якій разом співпрацюють люди і тварини. Спільна праця стає спільною радістю і принесе довгоочікуваний добробут.
Єднання з природою стає єднанням людських душ. Напевно, це і є головною думкою творів Миколи Вінграновського.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)