9 клас
Людина і природа
(твір-роздум)
Двадцяте століття починалося як технологічне, зростало як атомне, а скінчилося воно під гаслом екології. Століттями західна цивілізація розповсюджувала у світі свій погляд на природу, який містився в принципі: “Хапай, що можеш”. Природа неквапливо творила рослинний і тваринний світи, мільйони років витратила на вдосконалення крил та очей, фарб та запахів.
А людина, “ничтоже сумняшеся”, за сто років повністю винищила зо дві тисячі видів комах, птахів і тварин. Замисліться: ми ніколи
Втручаючись у природну рівновагу, людина поводить себе, як кенгуру на порцеляновій фабриці! На південно-східному узбережжі Північної Америки понад сто тисячоліть жили в гармонії корали та морські їжаки. Людина завезла туди видру – і от через п’ятдесят років не стало ні коралів, ні їжаків, ні видр.
А були великі плани – торгувати хутром.
Ми вчилися на тому, що нема у світі нікого й нічого могутнішого за людину. Так, вона зараз здатна за 20 хвилин знищити планету. Та не може створити живої клітини, відродити вигублених тварин, очистити від нафти океани.
Сьогоденні принади роблять
А як наслідок цього – селевий потік, що змиває кілька сот домівок.
На щастя, є і будуть люди, які стурбовані долею живої природи, вони роблять велику справу, вивчаючи тваринний і рослинний світи, знімаючи фільми, друкуючи книги. Два імені стають спокутою XX століття: Жак Ів Кусто, справу якого зараз продовжує син, і Джералд Даррелл, який віддав життя справі вимираючих видів. Їх приклад повинен надихати нас.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)