Із розвитком комп’ютеризації, телебачення суспільство втрачає читача художньої літератури. Сучасна молодь віддає перевагу Інтернету, відеофільмам (часто сумнівної якості та змісту), а класична література (звичайно, не масова, бульварна), не входить у коло її захоплень. Це парадоксально: виникає дисгармонія в уміннях, знаннях і загальних якостях людини.
Але, на жаль, це факт. І з цим приходиться стикатися передовсім шкільному вчителю літератури.
Адже небажання читати, відсутність необхідної кількості програмової літератури (а інколи
Він апробує різноманітні методи, форми проведення уроку, тільки б учень засвоїв матеріал. “Сучасне – це добре забуте старе”, – ця істина
Сприйняття – це відображення у свідомості людини предметів і явищ при їх безпосередньому впливі на органи відчуттів. Отже, якщо перед очима дитини знаходиться повідомлення, факт, висновок, вони навіть і без свідомої уваги відкладаються у пам’яті, щоб потім, у потрібний час, відтворитися.
Пошукавши у скриньках бабусь, можна знайти дуже прості, але дієві способи навчання. Звісно, більшість матеріалу була доступна вчителю (таблиці, роздатковий матеріал), але можна згадати і саморобні наочні посібники – ті ж самі таблиці, макети. Звичайно, сприйняття залежить не тільки від низки засобів навчання – тобто збудників, а й від самого суб’єкта, що сприймає, конкретної живої людини: у сприйнятті завжди в тій чи іншій мірі проявляються індивідуальні особливості особистості, яка сприймає.
Відомо, що в результаті демонстрування засвоюється близько 30% матеріалу (“Піраміда засвоювання”). Тому схеми (своєрідні колишні таблиці), в які скорочено “заховано” матеріал, допоможуть вирішити коло проблем, що виникають у роботі вчителя літератури:
-Як провести урок літератури при обмеженні художніх творів?
-Як зробити матеріал доступним учням, які не знають змісту творів?
-Як скоротити час для пояснення нового матеріалу?
-Як досягти найбільш міцного запам’ятовування учнями Теми?
-Як підвищити ефективність самостійної роботи учнів на уроці?
-Як організувати контроль знань учнів, зважаючи на вікові та розумові особливості учнів (індивідуальнодиференційований підхід)?
-І взагалі – як зробити урок діючим, ефективним?
Усі ці проблеми можна розв’язати, застосовуючи в роботі логічні схемиконспекти (далі ЛСК), які називають ще опорними схемамиконспектами (ОСК) або опорними схемами (ОС). Досвід багатьох учителів показав, що використання ЛСК на уроках літератури дозволяє учням вільніше орієнтуватися (під час аналізу художнього твору) в проблемних ситуаціях, засвоювати оглядові теми, робити висновки, давати характеристику героям. Пояснюючи матеріал, вчитель спирається на ЛСК, яка знаходиться перед очима учнів і свідомо чи несвідомо відкладається в пам’яті.
Складні поняття, поширені міркування на ЛСК показано у скороченій, доступній для учнів формі. Це свого роду план повідомлення, який допомагає поетапно сприймати, засвоювати, а потім відтворювати матеріал. Слово вчителя (або учня, який виконує роль вчителя, навчаючи однокласників), підкріплене демонструванням, на 90% забезпечить ефективність, результативність уроку.
Опорна схема є і засобом перевірки знань учнів. Учень, який не в змозі (розумові, інші особливості) аналізувати Твір, за допомогою схеми впорається із завданням, як з підказкою.
Наступна проблема, яку можна вирішити за допомогою ЛСК, – це розвивальне навчання. Складаючи власні схеми, учень, поперше, навчається зчитувати схемикоди, подруге – кодувати, схематизувати матеріал, тобто з об’ємного, поширеного, не завжди зрозумілого, робити компактне, в якому лише головне і нічого зайвого. Легше навчати інших, маючи ось такий план, схему скорочення.
Своїми схемами користуються учні під час взаємодії типу “ученьучень” (інтерактивні форми роботи). Адже, за даними “Піраміди засвоєння”, навчання інших і негайне застосування засвоєного забезпечують ефективність на 90%.
Вміння логічно мислити – це не лише важливий компонент у процесі навчання. Розбираючись у схемах, навчаючись “читанню” ЛСК або, навпаки, створенню їх, людина формує у собі вміння знаходити зв’язки між компонентами (“Чому саме так?”, “Що за чим?”, “Що це значить?” та “Як це зробити?”). Аналізуючи ЛСК, учень відтворює в своїй свідомості конкретні двійники того, що закодовано у схемі. Ці зв’язки формуються вибірково – “Що зрозумів?”, “Як зрозумів?” Формується, розвивається асоціативне мислення – це ще один позитив використання ЛСК.
Логічне, асоціативне, образне мислення – це результати, які також набуваються в процесі роботи із ЛСК. Пам’ять, запам’ятовування – процеси, необхідні для формування особистості.
ЛСК “Модернізм у світовій літературі XX століття”
1.Виникнення і зміст понять “модернізм”, “авангардизм”.
2.Підгрунтя, на якому базуються літературні та мистецькі пошуки шляхів самовираження.
3.Модерністські та авангардистські течії – спільне та індивідуальне.
4.Ваші доповнення, зміни до ЛСК. Як би ви побудували схему?
ЛСК “Д. Свіфт. “Мандри Гуллівера””
1.Засоби комічного у творі. Навести приклад.
2.Мета, яку ставив перед собою Д. Свіфт, розпочинаючи роботу над романом “Подорож Гуллівера до Ліліпутії”.
3.”Ліліпутія – це Англія крізь зменшувальне скло”. Доведіть або спростуйте цю думку.
4.Поясніть форму зображення теми на ЛСК (людина – очі, ніс, губи, капелюх).
Т. Ф. Лісна, вчитель-методист зарубіжної літератури Дніпропетровська обл.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)