Інтерактивні технології на уроках літератури

Інтерактивне навчання (від англ. interation – взаємодія), навчання, побудоване на взаємодії учня з навчальним оточенням, навчальним середовищем, що служить областю освоюваного досвіду. Учень стає повноправним учасником навчального процесу, його досвід служить осн. джерелом навчального пізнання. Педагог (ведучий) не дає готових знань, але спонукує учасників до самостійного пошуку

У порівнянні із традиційним навчанням в И. о. міняється взаємодія педагога й учня: активність педагога поступається місцем активності учнів, а завданням педагога

стає створення умов для їхньої ініціативи. Педагог відмовляється від ролі своєрідного фільтра, що пропускає через себе навчальну інформацію, і виконує функцію помічника в роботі, одного із джерел інформації. Міняючи форми й методи ведення уроку, різноманітячи їх, учитель робить учня активним учасником навчального процесу. Спільна робота вчителя й учня на уроці робить цей урок інтерактивним

Таким чином, нові, нестандартні (інтерактивні) форми навчання – один зі шляхів удосконалювання навчальних занять, націлених на ефективне рішення освітніх і виховних завдань, активізацію пізнавальної діяльності учнів

Нова

педагогічна технологія, як і будь-яка технологія взагалі, припускає масовість застосування її всіма учасниками процесу

Учні на попередніх уроках вивчали міфи Древньої Греції й щоб допомогти учнем зрозуміти подання стародавніх греків про будову миру й місця людини в ньому, щоб самим “зануритися” у той час, їм було запропоновано на основі прочитаних міфів скласти сценарій і інсценувати його на уроці, також придумати декорації й костюми. Учні підготують сценку на тему “Орфей і Эвридика”. За допомогою вчителя складається сценарій, учні розподіляють ролі, готовлять інсценівку. Пропонується фрагмент зі сцени

СЦЕНА ТРЕТЯ

Картина перша

Високо на золотому троні сидить грізний Аид і його прекрасна Персефона. Тільки молодший брат Бога Смерті – юний Бог Сну, Гипнос, прекрасний і радісний, носиться по залі на своїх легких крилах, заважаючи в срібному розі сонний напій

Оповідач: Аид грізно глянув на Орфея, і всі навколо затремтіли. Але співак наблизився до трону й запік ще натхненніше: він співав про свою любов Кэвридике.

Аид (піднявши голову): Чого ти тут шукаєш, співак, у царстві мертвих? Скажи, чого ти хочеш, і я обіцяю тобі виконати твоє прохання

Орфей:Владика! Коротке наше життя на землі, і всіх нас коли-небудь наздожене Смерть і поведе у твоє царство, – ніхто зі смертних не може уникнути її. Але я, живий, сам прийшов у царство мертвих просити тебе: поверни мені мою Эвридику!

Вона так мало жила на землі, так мало встигла порадіти, так недовго любила…

Орфей (до Персефоне):Заступися за мене, прекрасна цариця! Ти адже знаєш, як гарне життя на землі! Допоможи мені повернути мою Эвридику!

Аид:Нехай буде так, як ти просиш! Я поверну тобі Эвридику! Ти можеш повести неї із собою наверх, на світлу землю.

Але ти повинен обіцяти…

Орфей:Усе, що накажеш! Я готовий на всі, щоб побачити знову мою Эвридику!

Аид:Ти не повинен бачити її, поки не вийдеш на світло! Вертайся на землю: слідом за тобою буде йти Эвридика. Але не оглядайся назад і не намагайся подивитися на неї.

Оглянешся – втратиш її навіки!

Картина друга Оповідач:И Аид наказав Эвридике випливати за Орфеем. Швидко направився Орфей до виходу із царства мертвих. Як дух минув він країну Смерті, і тінь Эвридики йшла за ним.

Вони ввійшли в човен Харона, і він перевіз їх назад до берега життя. Крута стежка вела на верх, на землю. Повільно піднімався Орфей у гору. Темно й тихо було навколо, і тихо було в нього за спиною, немов ніхто не йшов за ним. Тільки серце його стукало: “Эвридика!

Эвридика!”. Стало світлішати, видний вихід на землю. Орфей (тривожно): чи Тут Эвридика?

Чи йде вона за мною?

Забувши геть усе, зупинився Орфей і оглянувся

Орфей:Де ти, Эвридика? Дай глянути на тебе!

Оповідач:На мить, зовсім близько, побачив він милу тінь, дорога прекрасна особа… Але лише на мить… Відлетіла тінь Эвридики, зникла, станула в мороці

Орфей (кричить):Эвридика!

Картина третя Оповідач: З розпачливим лементом Орфей став опускатися назад по стежці й знову прийшов на берег чорного Стикса й кликав перевізника. Але дарма він молив і кликав: ніхто не відгукнувся на його благання. Довго сидів Орфей на березі Стикса один і чекав.

Він не дочекався нікого. Довелося йому повернутися на землю й жити. Але він не міг забути свою єдину любов – Эвридику, і пам’ять про неї жила в його серце й у його піснях


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Інтерактивні технології на уроках літератури