Сергій Олександрович Єсенін – щирий поет Росії. До вершин Творчості він піднявся із глибин народного життя. З перших днів його оточував мир російських пісень, казок, легенд:
Народився я з піснями в трав’яній ковдрі
Зорі мене весняні у веселку звивали
Про що б не писав Єсенін, де б не був, доля “країни березового ситцю” завжди залишалася його радістю й болем. Для Єсеніна Русь немислима без її тихої, непомітної, але такої живої природи, що не просто є присутнім у його віршах – вона дихає, радується, плаче
Вірш “Про червоний
Про червоний вечір задумалася дорога,
Кущі горобин туманней глибини.
Хата-Баба щелепою порога
Жує пахуча м’якушка, тиші
Тиху
Не себе чи, тільки на п’ять-шість років моложе, згадав Єсенін, чи не свої напівдитячі враження представив він?
Наступні рядки привносять у вірш елемент таємничості. Про кого ж шепотить “тонкогубий вітер”, хто сгинул у тумані осінньої ночі?
Спочатку мені здалося, що тут говориться про смерть як про природне завершення життєвого буття, але потім на розум прийшли інші рядки: “Не жалую, не кличу, не плачу…”. Думаю, що й у цьому добутку Мова йде про вічний рух життя, про неможливість повернутися до себе колишньому, тому самий “желтоволосому отрокові”:
Комусь п’ятами вже не м’яти по гаях
Щербленний аркуш і золото трави
Як це схоже на інші рядки, написані шість років через і за три роки до загибелі:
Ти тепер не так вуж будеш битися,
Серце, торкнуте холодком,
И країна березового ситцю
Не заманить шлятися босоніж.
Однак на відміну від цих слів в аналізованому вірші немає подібної драматичної завершенности: ліричний герой ще не підійшов до порога свого зів’янення. Тому в останніх рядках вірша знову виникає образ дороги як символ повернення до рідного вогнища. Численні уособлення, що зустрічаються в цьому вірші, свідчать про гарячу любов поета до отчого краю, до рідної природи, народній культурі.
Як і в казках, билинах, піснях, пейзажні образи в Єсеніна “замислюються”, “шепотять”, “милуються” і “зітхають”. Вони символізують нерозривний зв’язок ліричного героя з живим, що вічно обновляється миром природи, що завжди харчував і одухотворяв творчість великого поета
Кров’ю пов’язаний з Росією, що живе її думами й надіями, Сергій Єсенін належить до плеяди великих художників слова, без яких неможливо представити ні росіянку, ні світову поезію