Жанр поезії – пейзажна. це своєрідна форма художнього пізнання людської душі.
Вірш “Ви знаєте, як липа шелестить..?” – пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні зразки, де картини природи пов’язуються душевними настроями, а події людського життя часто замальовуються як певна паралель до явищ природи.
Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі.
Картини природи і людські почуття чергуються:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні
Кохана, спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі (Переживання ліричного героя)
Такий паралелізм збуджує в читачів роздуми й переживання.
Риторичні запитання (“Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?”, “Ви знаєте, як сплять старі гаї?”), риторичні окличні речення (“А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, Як сплять гаї!) привертають увагу до краси весняної ночі, готують слухача до сприйняття наступної картини.
Вражають інтонації цього твору: ніжність, мелодика слова, чаруюча принадність пейзажних картин незрівняної української ночі.
Тичининська ніч нагадує
У музиці “Сонячних кларнетів” оживає ніжна любов, таємниць світу, чари молодості, краса природи. Доказом цього є поезія “Арфами, арфами…”.