Улас Олексійович Самчук (1905-1987 pp.)
Літературна творчість
Дослідники поділяють творчість Самчука на два періоди:
I. Воєнний – 1938-1944 pp. (репортерська, редакційна діяльність);
II. Повоєнний, який ділиться на два часові відтинки:
– 1945-1948 pp. (МУРівський період);
– осінь 1948 р.- до кінця життя ( “канадський” період).
“Ось моя власна історія, – писав він 1 серпня 1945 р. Маю сорок років життя. Народився під час війни, виріс під час війни, зрів під час війни. Одинадцять років війни і революції, п’ятнадцять років вигнання,
Свідок повстання України, Польщі, Чехословаччини, Карпатської України, Протекторату, Генерального Губернаторства, Райхскомісаріяту України, Другого Райху, Третього Райху. Свідок їх упадку. Свідок двох найбільших воєн в історії світу.
Царі, королі, імператори, президенти, диктатори. Муссоліні, Гітлер, Сталін. Голод 1932-1933 pp., концентраційні табори…”
Своє перше оповідання “На старих стежках” Улас Самчук опублікував у 1926 р. у варшавському журналі “Наша бесіда”, аз 1929 р. став постійно співпрацювати
Найвидатнішим твором Самчука вважається трилогія “Волинь” (1932-1937 pp.), де виведений збірний образ української молодої людини кінця 20-х – початку 30 pp., яка прагне знайти місце України у світі та шляхи її національно-культурного і державного становлення. Робота над першою і другою частинами тривала з 1929 по 1935 pp., над третьою – з 1935 по 1937 pp.. Саме роман “Волинь” приніс 32-річному письменнику світову славу. За трилогію “Волинь” Уласа Самчука висували на Нобелівську премію, як і Володимира Винниченка за “Сонячну машину”.
Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентоздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відповідної реклами.
Ідейним продовження “Волині” є повість “Кулак” (1932 р.). У “Марії” (1934 р.) відтворена трагедія голодомору українського народу 1932-1933 pp. на центральних і східноукраїнських землях, у “Гори говорять” (1934 р.) – боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті.
У повоєнний період творчості Самчука сюжетним продовженням “Волині” є його роман-хроніка “Юність Василя Шеремети” (І-II, 1946-1947 pp.). У незакінченій трилогії “Ост”: “Морозів хутір” (1948 р.) і “Темнота” (1957 р.) – зображена українська людина і її роль у незвичайних і трагічних умовах радянської дійсності. Темами останніх книг Самчука є боротьба У ПА на Волині (роман “Чого не гоїть вогонь”, 1959 р.) і життя українських емігрантів у Канаді (” На твердій землі”, 1967 р.).
Переживанням другої світової війни присвячені спогади “П’ять по дванадцятій” (1954 р.) і “На білому коні” (1956 p.).
Останній роман “Слідами піонерів” написано 1980 р. У 1986 р. письменник дописав до трилогії “Волинь” сторінки про Чорнобиль. ?
(2 votes, average: 4.00 out of 5)