ЛІТЕРАТУРНА БАЛАДА НА ПОЧАТКУ XIX ст.
Два століття тому, на початку XIX ст., поети знову зацікавилися жанром балади. Вони по-новому відкрили для своїх читачів ті давні часи, сповнені казкової незвичності, подвигів шляхетних лицарів, коли дійсність і уявлення химерно перепліталися.
Літературна балада у Європі зберігає традиційну форму. Так, у Франції на початку XIX ст. існує розподіл: 8 строф – побутова балада, 10 – героїчна, 11 – королівська пісня. Цікаво, що автори літературних балад ще у XIX ст. використовували техніку акровірша, якою
Балади Оссіана зачарували англійців своєю справжністю. Здавалося, то промовляє голос шотландського народу, його душа. Манферсон створив цілу містичну історію про те, як і де були знайдені давні тексти балад. Коли згодом містифікацію викрили, у Європі з’явилася літературна мода на стилізацію художніх текстів під старовинні
Пригадаймо хоча б балади генія українського народу Т. Шевченка: “Тополя” (“По діброві вітер виє..”), “Причинна” (“Реве та стогне Дніпр широкий…”). Кожен українець знає ці тексти напам’ять, а деякі з них стали народними піснями. У Росії незабутньої слави набули балади А. Жуковського.
Його відомий твір “Лісовий цар” – це переспів балади німця Й. В. Гете “Вільшаний король”.
Імітуючи стародавні тексти, поети XIX ст. зверталися до традиційних цінностей, які не втрачають свого значення за жодних обставин. їх автори зверталися до слухача (це жанрова особливість тексту балади) з повчанням, проханням і передавали вікову мудрість, пам’ять і знання минулих поколінь.
Німецькі поети Й. В. Гете і Й. Шіллер, англієць В. Скотт, поляк А. Міцкевич, росіянин О. Пушкін – всі ці поети-романтики зверталися до жанру балади, розвивали його, надавали довершеним формам неповторного індивідуального художнього стилю.
Запитання
1. Що привабило поетів-романтиків початку XIX ст. у жанрі балади?
2. Назви поетів, які працювали в жанрі балади.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)