Література Слобожанщини
Мила моя Слобожанщино! Жодного сумніву не маю у тому, що ти – один з мальовничіших куточків України, де повітря напоєне вишневим та медовим ароматом, яблуневим нектаром, заколисане тихими ясними зорями. Так, Харківщина – то моя рідна земля, квітуча і співуча, талановита і прекрасна.
Прекрасна своїми чудовими краєвидами, містами – велетнями і затишними селами, прекрасна щедрими і щирими людьми. А ще моя рідна Слобожанщина славиться літературними надбаннями, які посідають одне з чільних місць на літературній
Це багатюще надбання сягає своїм корінням у глибокі праслов’янські часи, бо саме у Дикому полі (теперішній Харківщині) сталися події першої літературної пам’ятки “Слові о полку Ігоревім”. А далі думка лине в часовому просторі, і уява малює безіменних талановитих авторів дум і пісень, славних героїв – козаків і нашого земляка Івана Сірка, оспіваного в багатьох творах.
Та все ж, на мою думку, бурхливий розквіт літературної Харківщини почався з творчості українського Сократа Григорія Сковороди, першого повістяра Григорія Квітки – Основ’яненка, Івана Манжури та інших. Варто
ХІХ і ХХ сторіччя дали нову когорту неперевершених майстрів слова. Та я хочу розповісти про моїх сучасників, поетів, що зараз живуть і працюють у Харкові, а також про тих, чия творчість назавжди лишиться на скрижалях нашої пам’яті.
Полонить мене ліричний склад і філософський злет творів харківської поетеси Ірини Мироненко. Хвилює цю жінку вічність і беззахисність світу, призначення людини у житті, а ще хвилюють її проблеми кохання, стосунки з близькими, рідними, шанобливе ставлення до рідного міста Харкова. У поезії “Полин і віск” вона пише:
В епоху ескалаторів, екскурсій,
Аерозольних віршів і стосунків
Як не піддатися оманливій спокусі
Сприйняти місто мудрим подарунком
Від поколінь завзятих слобожан.
Легкістю і ніжністю віє від інтимних творів поетеси, вірність і відданість у коханні захоплюють читача у поезії “Голими колінами – у сніг”:
Чуєш, тільки б ти мені яснів
При гудінні лісу і вокзалу.
Голою душею – в будень – сніг,
Щоб твоя, захищена, літала.
Серед прекрасної плеяди харківських митців хочу звернути увагу на творчість Володимира Родіонова. Цікава, багатогранна людина. Такою ж різнобічною є і його творчість. Збірка “Осокорова осінь” у перекладах Р. Третьякова, Ю. Стадниченка та інших утверджує добро, чистоту почуттів, віру в прийдешній день:
Я зневажав гординю, що сповна,
Так легко переходила в мерзоту…
Від долі не чекав я нагороду-
Та в честь мою повірила вона.
Це рядки вірша “На тому стою”.
Неможливо проаналізувати всі твори, написані харків’янами, бо то великий художній дивосвіт, невичерпна скарбниця вікових духовних надбань. Щаслива я, що можу торкнутися срібних струн прекрасної поезії, написаної моїми земляками. Тож хай квітує Харків, хай молодить місто красуня весна, хай надихає творців-поетів на нові вірші, хай примножується духовне багатство народу, щоб ми були справжніми людьми, гідними свого часу і своєї України.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)