Ім’я Олександра Олександровича Блоку тісно зв’язано у свідомості читачів із символізмом. Це літературне течение, придя в Росію із Західної Європи на рубежі XIX і XX століть, збагатившись досягненнями російської віршованої традиції, дало літературі безліч чудових добутків, серед доторих поезія Блоку. Образи, створені їм, займають особливе місце. Своєрідність позиції поета багато в чому вужі виявилося в перші роки його творчества.
Характерно щодо цього стихоутвір “Фабрика”.
З одного боку, звертання поета-символіста до реальности,
” Нахождение на вершині – це як би початкова крапка творчості самого поета, з якої він ішов разом зі своїм ліричним героїм креализму. Ранні вірші Блоку пов’язані з образом Прекрасної Дами. Його раскритию й збагненню поет присвятив целий цикл віршів.
Перед читачем відкривается особливий мир закоханого человека, закоханого
Поет схиляється перед идеалом краси й жіночності й ощущает себе лицарем, що віддає життя служению своїй Дамі. У вірші “Входжу я в темні храми…”, приводом для створення якого стала зустріч Блоку СЛ.
Д. Менделєєвій в Исаакиевском соборі, перед ліричним героєм з’являється образ, що зрівняємо з пушкінською Мадонною. Це “чистейший принадності найчистіший зразок”. Чирический герой цього періоду творчества Блоку – романтик, для якого любовь – вища цінність.
Образ-Символ одержав інше освещение у вірші, що став цимволом самого поета, – “Незнайомці”. Тему цього вірша можна опреділити наступною фразою: ідеал приходить у зіткнення з відштовхующей реальністю. Цю подвійність поет відбив і в композиції произведения: воно ділиться на дві частини.
Перша частина пронизана настроєм очікування “друга єдиного” – мрії, идеальной Незнайомки.
Але місце зустрічі з нею – трактир. Уміло нагнітаючи описанием пейзажу, використанням звукового ряду відчуття вульгарності происходящего, автор мотивує стан ліричного героя. Поява Незнагрудки в другій частині на час преображает дійсність для героя, що в художньому плані виражається в зміні всіх оцінних епітетів, образів природи на протилежні.
Вони як би освітлені з іншої сторони. Підсумок же – повернення в реальний мир, неможливість сховатися в забутті. Єдине можливе – продовжувати його: “Ти, право, п’яне чудовисько, я знаю – істина в провині”. У цьому вірші проявляється тонкий психологізм у розкритті образа ліричного героя, зміна його станів дуже важлива для Блоку.
Розробка подобних образів у малій віршованій формі все-таки не давала можливості повно розкрити їхній внутрішній мир, еволюцию в часі.
Це вдалося зробити в поемі “Солов’їний сад”. Основа цюжета цієї поеми – неминучість візврата ліричного героя з миру сладких мрій і любові в реальність. Герой знаходить нове, загальнолюдське значение.
Так, багато образів поеми мають біблійне звучання. На ослу їхав Іїсус, щоб указати праведний шлях, истину.
Господарка саду – це Ева. Сад і остальной мир розділені тільки огорожею, але, увійшовши в нього, ліричний герой тіряет своє місце в тім житті, куди він потім неминуче повинен повернутися. У поемі вирішуються філософські проблеми: вибору життєвого шляху, любові.
Герой збагачений новим знанням, але він і спустошений безтурботним щастям. Спустошений життям, з нелегкою долею людин – герой вірша “Про доблестях, про подвиги, про славу”.
Це вірш автобиографично. Адже незадовго до його створення Блоку покинула дружина. Тому стає ясний нерозривний зв’язок ліричного героя із самим поетом.
У кожному його стихотворенії цей образ несе не тільки кінкретную ліричне навантаження, але й становится провісником общечеловеческих ідей, вічних цінностей. Але Блок не йде й від конкретних, реальних збитий.
У синтезі реального й ідеального, у відбитті внутрішнього миру поета у всій його глибині й складається сутність ліричного героя. Він повністю отразил еволюцію поета, при цьому сам многократно змінюючись
(1 votes, average: 5.00 out of 5)