1. Поет А. А. Блок. 2. Основні теми у творчості Блоку. 3. Любов у поезії поета… Письменник, що вірує у своє покликання, яких би розмірів цей письменник не був, зіставляє себе зі своєю батьківщиною, думаючи, що хворіє її хворобами, сораспинается з нею…
А. А. Блок А. А. Блок народився у дворянській інтелігентській сім’ї По відкликаннях Блоку, батько його був знавцем літератури, тонким стилістом і непоганим музикантом.
Але він мав деспотичний характер, саме тому мати Блоку пішла від чоловіка ще до народження сина. Блок провів своє дитинство
При всьому різноманітті тим і засобів вираження, вона з’являється перед читачем як єдине ціле, як відбиття “шляху”, пройденого поетом.
На цю особливість своєї творчості вказував і сам Блок. А. А. Блок пройшов складний творчий шлях. Від символістських, романтичних віршів – до звертання до реальної революційної дійсності Багато сучасників і навіть колишніх
Але це було не так. Блок постраждав від революції, але зумів зрозуміти й те, що час змін було неминучим.
Поет дуже чуйно відчував життя, виявляв цікавість до долі рідної країни й російського народу. Любов для Блоку – основна тема творчості, будь те любов до жінки, до Росії. Рання творчість поета відрізняється релігійними мріяннями Цикл “Віршів про Прекрасну Даму” виконаний тривог, відчуття катастрофи, що наближається.
Поет тужив про ідеал жінки.
Вірші Блоку присвячені його майбутній дружині, Д, И. Менделєєвій. От рядка з вірша “Входжу я в темні храми… “: Входжу я в темні храми, Роблю бідний обряд.
Там чекаю я Прекрасної Дами В мерцаньи червоних лампад. У тіні у високої колони Тремчу від скрипу дверей. А в особу мені дивиться, осяяний, Тільки образ, лише сон про Неї. Любов поета до майбутньої дружини в “Віршах про Прекрасну Даму” сполучалася із захопленням філософськими ідеями В. С. Соловйова Найбільш близькому поетові виявилося навчання філософа про існування Великої Жіночності, Душі Миру.
Нерозривно пов’язана з Великою Жіночністю думка про порятунок миру через його духовне відновлення.
Особливий відгук у поета викликала думка філософа про те, що любов до миру відкривається через любов до жінки. В “Віршах про Прекрасну Даму” ідеї двоемирия, що представляють собою сполучення духовн і матеріального, втілилися через систему символів. Вигляд героїні цього циклу відрізняється неоднозначний. З одного боку, це цілком реальна жінка: Вона струнка й висока, Завжди гордовита й сувора З іншого боку, це містичний образ.
Те ж ставиться й до героя.
Історія земної любові в Блоку втілюється в романтичному символічному міфі. “Земне” (ліричний герой) протипоставлена “небесному” (Прекрасна Дама), відчувається прагнення до їхнього возз’єднання, завдяки чому повинна наступити повна гармонія. Але із часом поетична спрямованість Блоку мінялася. Поет розумів, що, коли навколо голод і розруха, боротьба й смерть, не можна піти в “мири інші”.
І тоді у творчість поета ввірвалося життя у всьому неї різноманітті У поезії Блоку з’являється тема народу й інтелігенції. Наприклад, у вірші “Незнайомка” показано зіткнення прекрасної мрії з дійсністю: И повільно, пройшовши меж п’яними, Завжди без супутників, одна, Дихаючи парфумами й туманами, Вона сідає у вікна. Блок записував у щоденнику: “Вона – це якийсь ідеал краси, здатний, бути може, перестворити життя, вигнати з її все виродливе, дурне”.
Подвійність – зіткнення образа-ідеалу й відразливої реальності – знайшла своє відбиття в цьому вірші.
Вона ця відбилася навіть у двухчастной композиції добутку. Першу частину наповнює очікування мрії, ідеального образа Незнайомки: И щовечора друг єдиний У моїй склянці відбита… Але місце зустрічі з ідеалом – трактир. І автор уміло нагнітає обстановку, готовлячи читача до появи Незнайомки.
Поява Незнайомки в другій частині вірша на час перетворює для героя дійсність. У вірші “Незнайомка” дивно психологічна розкривається образ ліричного героя. Зміна його станів дуже важлива для Блоку.
Чітко проявляється в поезії Блоку любов кродине. Любов до рідної країни в Блоку чітко перегукується із глибоким почуттям до жінки: ПРО, Русь моя!
Дружина моя! До болю Нам ясний довгий шлях! Блок прагнув продовжувати традиції російської класичної літератури, бачив своє завдання в служінні народу. У вірші “Осіння воля” видні лермонтовские традиції М. Ю. Лермонтов у своєму вірші “Батьківщина” називав любов до вітчизни “дивної”, поетові дороги були не “слава, куплена кров’ю”, а “степів холодне молчанье”, “тремтячі вогні сумних сіл”.
Така ж і любов Блоку: Над сумом нив твоїх заплачу, Твій простір навіки полюблю…
Відношення Блоку до батьківщини більш особисто, інтимно, подібно його любові до жінки. Недарма в цьому вірші Русь з’являється перед читачем в образі жінки: И вдалині, удалині заклично махає Твій візерунковий, твій кольоровий рукав У вірші “Русь” батьківщина – це таємниця И розгадка таємниці – у душі народу. Одержав відбиття в поезії Блоку мотив страшного миру.
Найбільше яскраво вся безвихідність життя проявляється в широко відомому вірші “Ніч, вулиця, ліхтар, аптека…”: Ніч, вулиця, ліхтар, аптека, Безглузде й тьмяне світло. Живи ще хоч чверть століття – Усе буде так. Результату немає.
Умреш – почнеш знову спочатку, И повториться всі, як встарь: Ніч, крижані брижі каналу, Аптека, вулиця, ліхтар.
Фатальний круговорот життя, її безвихідність дивно чітко й просто відбиті в цьому вірші. Вірші Блоку багато в чому трагични. Але трагичним був час, що породив їх.
Але суть творчості, за словами самого поета, у служінні майбутньому В останньому своєму вірші “Пушкінському будинку” Блок знову говорить про це: Пропускаючи днів гнітючий Короткочасний обман, Прозрівали днів прийдешніх Синьо-рожевий туман.
Для розуміння творчості поета багато в чому немаловажний образ його ліричного героя. Адже, як ми знаємо, люди відбивають і самих себе у своїх добутках. У вірші “Фабрика” ми бачимо звертання поета-символіста до реальності, до соціальної тематики.
Але реальність співвідноситься із символічною філософією, усвідомленням ліричним героєм свого місця в житті. У вірші можна виділити три образи: юрбу людей, тих, що зібралися у воріт; містичного персонажа (“недвижний хтось, чорний хтось”) і ліричного героя, що говорить: “Я бачу все з моєї вершини… “. Для творчості Блоку це характерно: бачити всі “з вершини”, але при цьому сам поет гостро відчував життя у всьому її різноманітті й навіть втрагичности.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)