Аналіз твору
Ліни Костенко “Українське альфреско”
1989 р.
Літературний рід : лірика.
Жанр : ліричний вірш.
Вид лірики : філософська.
Провідні мотиви : розрив живого зв’язку між поколіннями, між селом і містом.
Віршовий розмір : ямб.
Літературознавці про твір. Альфреско – це фреска, виконана водяними фарбами по сирій штукатурці, часто з ідилічним сюжетом. Ось і тут постає нібито ідилія традиційного українського сільського світу.
Щоб змалювати його, авторка використовує відомі кожному українцеві з дитинства
Одначе поступово в цій лагідній, милій картині вгадуємо страшну трагедію героїв, усієї нашої нації – розрив живого зв’язку між поколіннями, між селом і містом. У діда й баби “сусідські діти шовковицю їдять”, свої ж діти й онуки не приїжджають, гордують, цураються. Світ, у якому живуть старенькі, казково чарівний, світлий, затишний.
Але нема кому розказувати казку про курочку рябу, “остання в світі казка сидить під образами” – з відходом господарів увесь цей дивосвіт, це осердя української душі зникне.
Трагізм ситуації підкреслює останнє щемливе уособлення: “Навшпиньки виглядають жоржини через тин” (В. Пахаренко).