Твір за романом Джонатана Свіфта “Мандри Гуллівєра”. Свіфт прожив довге і насичене подіями життя. З великою пошаною і любов’ю ставився до нього простий ірландський люд, який справедливо вважаз Свіфта своїм вірним і захисником.
Спілкування з бідними селянами та ремісни-і ками, захист їхніх інтересів дозволили письменникові зро-ї зуміти, що народ – творець історії. У своєму романі “Манд-| ри Гуллівєра” автор сатирично зобразив життя, що його; оточувало, і в алегоричній формі розповів про сучасну йому Англію. Письменник показує,
Так, війна між Ліліпутією і Блефуску нагадувала відносини між Анг4 лією і Францією, ліліпутський імператор – короля Георга І і казначей Флімнап – прем’єр-міністра Роберта Уолпола тощо.
Маленькі розміри відкритого Гуллівером світу покликані продемонструвати ницість і безглуздя державних установ Ліліпутії. А оскільки Ліліпутія – це Англія,
Крізь фізичну мізерність цих людців ясніше проступали їхня жорстокість, підступність та зажерливість, характерні й для справжніх “великих” міністрів та імператорів. Високі посади в Ліліпутії. претенденти одержують не за заслуги перед державою, а за виграні змагання серед канатних танцюристів. Свіфт дуже дотепно уподібнює англійських вігів і торі до ліліпутських партій, які ведуть між собою запеклу боротьбу, відрізняючись поміж собою лише висотою підборів на взутті.
Влучною пародією на католицьку та протестантську церкви є секти “тупоконечників” і “гостроконечників”, що сперечаються, з якого боку розбивати яйце.
Герой роману Гуллівер, потрапивши до держави ліліпутів, одразу ж капітулює перед тубільцями: розмовляє покірним тоном, покірно входить в нове помешкання, дозволяє закути себе в ланцюги, плазує перед імператором. Проте будь-яка влада не є справедливою, і ліліпутське правосуддя звинувачує Гуллівєра у зраді, виносячи йому вирок – позбавити зору. Герой тікає, але сам дивується своєму вчинкові.
Письменник зауважує, що людина, яка підкоряється середовищу, перетворюється на духовного ліліпута, навіть і тоді, коли вона талановита. Помандрувавши по всіх усю-дах, Гуллівер приходить до висновку, що найвизначніші герої людства – це борці проти тиранії. “З найбільшим задоволенням зупиняв я свої очі на людях, що нищили тиранів і узурпаторів, і на тих, хто визволяв пригнічені й покривджені народи”. Суворо критикуючи пороки правлячих класів, Свіфт не бачив тієї сили, яка б могла змести насилля й зло, що панували в світі.
Але великий письменник бачив зубожіння рідної Ірландії, багатої раніше країни, і вірив в простолюд, його чесність та розум.
(3 votes, average: 4.00 out of 5)