ЛЕОНТОВИЧ ВОЛОДИМИР (псевд. – В. Левенко та ін.; 05.08.1866, х. Оріховщина, тепер с. Оріхівка Лубенського р-ну Полтавської обл. – 10.12.1933, Прага) – прозаїк, літературний критик, політичний і громадсько-культурний діяч, історик, мемуарист, словникар.
Походив із шляхетської української (по матері – французької) родини. Навчався в Лубенській і Прилуцькій гімназіях, закінчив юридичний факультет Московського університету (1888). Написав там кандидатську дисертацію на тему “Історія землеволодіння в Україні від повстання Б. Хмельницького до
Член Полтавського земства, почесний мировий суддя, В. Леонтович організовував народні бібліотеки, дбав про шкільне викладання українською мовою.
Дебютував як прозаїк оповіданням “Солдатський розрух” (1891). Розмислово-спокійний епос (“Самовбивець”, “Старе і нове”) відбиває стосунки між владарями й поневоленими, інтелігенцією та народом, нові течії в народному житті, надії на краще майбутнє. До основних творів належить повість “Per pedes apostolorum” (“Стопами апостолів”, 1896), визначена автором як “образки
Гостра конфліктність зустрічей західних колонізаторів із населенням Сходу, зображення поневоленої нації (“Абдул Газіс”) перегукуються з твором М. Грушевського “Бехаль-Джугур”. У 900-х роках написав “Хроніку родини Гречок”, літературно-критичні статті “Грицько Григоренко”, “Естетизм Коцюбинського”, “Новини нашої літератури”.
В. Леонтович був співвидавцем газети “Громадська думка”, головою “Товариства підмоги українській літературі, науці й штуці” (1911-1919), заступником голови Товариства українських поступовців. З 1917 р. – член Центральної Ради, з р. – міністр земельних справ (за Гетьманату розробив проект земельної реформи, заснованої на приватизації). 1918 р. у видавництві “Вік” вийшов перший том оповідань В. Леонтовича. З 1919 р. перебував у еміграції: редагував газету “Українське слово” в Берліні, був головою Товариства ім. св.
Володимира в Празі. На чужині написав “Спомини утікача”, збірку “Ворохобня” й інші оповідання” (1939), “Спогад про Чикаленка”, огляд “Літературні спостереження”, друкувався в журналі “Тризуб” (Париж), уклав (у співавторстві) російсько-український юридичний словник.
Літ.: Єфремов С. Історія українського письменства: У 2 т. Мюнхен, 1989. Т. 2 (перевидання: К., 1995).
В. Погребенник
(1 votes, average: 5.00 out of 5)